Інтерактивний прес-клуб Волинської
обласної ради на тему: «Самодостатні громади: реальні зміни чи ілюзія реформ?»,
що відбувся сьогодні у редакції газети «Волинь-нова», зібрав публіку із різними
думками та враженнями від реформи, про котру нині не говорить хіба лінивий.
Спочатку
сумнівалися: мовляв, чи треба у такій справі добровільність, адже тут мають
бути винятково економічні розрахунки, бо ж на плечі громад упаде стільки
усіляких обов’язків та відповідальності, що окремі, внесені у перспективний план,
можуть просто не потягнути.
Ще б
пак, адже у переліку мінімальної структури, що повинна бути у майбутній об’єднаній
громаді, котру зрівняють у статусі з містом обласного значення, передбачено
більше двох десятків усіляких підрозділів, не рахуючи голови та його
заступників. І зарплату доведеться платити із бюджету громади…
Правда,
держава обіцяє в біді не «кинути», пропонує лишити податки, які йтимуть
до місцевого бюджету, а не в центр, як нині: це – 60% податку на доходи на
доходи фізичних осіб (нині – 0%); 25% екологічного податку; 5% – акцизного з
реалізації підакцизних товарів; 100% єдиного податку та 100% – податку на
прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, також 100%
податку на майно (нерухомість, земля, транспорт).
Словом, якщо все сумувати, то у
багатих виходить достатньо, а біднішим обіцяють іще допомогу шляхом
вирівнювання надходжень на душу населення. Є ще інші види доходів, як-от
інвестиційні кошти, але для багатьох це поки не надто зрозуміло, а відповідно –
виглядає нереалістично.
Закону про добровільне об’єднання
дотрималися, запевняли учасники прес-клубу. Як доказ – замість 37 громад, котрі
були би спроможними за рекомендаціями Методики, на Волині аж 74.
– Звісно, то лише план, котрий іще навіть
не затвердили у Мінрегіоні, – розповів директор офісу реформ Анатолій Пархом’юк.
– Як буде – невідомо.
«Забагато. Не зможуть себе
утримувати. Треба пояснювати людям про відповідальність», – говорили депутати
обласної ради Святослав Кравчук, Надія Григола, Василь Байцим.
А от свободівець Святослав
Боруцький уперто і наполегливо доводив, що все лише на словах – насправді у
людей не запитали. Правда, у кого саме, не конкретизував.
– Можу запевнити, що принципу
добровільності було дотримано, – зізнався Липинський сільський голова Богдан
Гусак. – І це ми дуже добре бачимо на прикладі нашого району.
Дійсно, один лише Луцький район,
села котрого переважно славляться своєю безбідністю, а окремі у народі вже
набули статусу «царських», збільшив кількість громад у перспективному плані на 8
одиниць.
Саме ця ситуація знову привела до
дискусії. Зокрема учасники прес-клубу наголошували, що так не має бути, адже
довколишні села мали би об’єднатися з обласним центром, бо ж їхні мешканці
їздять у Луцьк на роботу, навчаються у луцьких школах, виховуються у садочках,
навіть з’єднані комунікаціями, а на території Рокинівської селищної ради – у Брищі
– розміщене міське сміттєзвалище.
На цьому наголошував зокрема
секретар Луцької міської ради Сергій Григоренко. Також він зазначив, що держава
дала на об’єднання надто стислі терміни.
Коли ж зайшла розова про школи,
точніше – одного з головних міфів реформи, що чимало навчальних закладів у
селах просто закриють, слово мала заступник начальника управління освіти і
науки облдержадміністрації Людмила Плахотна. Вона однозначно запевнила, що освіта
від реформи лише виграє. А от щодо малокомплектних шкіл на Волині, то ситуація
і справді потребує втручання, адже з усіх 773 шкіл – 155 у нас – саме
малокомплектні. Тож в області за таких умов – 25 тис. учителів.
Бути обережними із закриттям шкіл
закликала депутат облради Валентина Блінова.
– Школа має бути максимум
наближеною до місця проживання учнів. Адже ситуація, коли 6-річна дитина
прокидається о 6-й ранку, щоб встигнути на 7-му на шкільний автобус, особливо
взимку, надто важка, – аргументувала депутат.
Щодо цього Анатолій Пархом’юк
наголосив: такі рішення прийматиме сама громада, тож не варто боятися тиску з
боку влади.
Гостро постало питання і браку
кваліфікованих кадрів у селах. Але фахівці запевняли: на рівні держави цю
проблему розуміють, тож уже говорять про підготовку кадрів та підвищення рівня
їхньої кваліфікації.
Світлана
ДУМСЬКА.