Пасіка на території Карпилівського лісництва державного
підприємства «Камінь-Каширське лісове господарство» викликає приємний подив. 40
вуликів, де утримується 23 бджолосім’ї (17 вуликів – на випадок поповнення
великої родини), пофарбовані, доглянуті, пасіка облаштована дерев’яною
огорожею. Поряд – поле, де росте різнотрав’я, квіти, пилок з яких маленькі
комахи-трудівниці перероблять на мед цілющий нектар… Схоже на те, що бджолам
тут, під опікою Анатолія Приймачука, живеться солодко, по-медовому.
Утім, як розповідає про себе Анатолій Йосипович, який
пасічником при Карпилівському лісництві працює 16 років, робота надзвичайно клопітка.
– Ви навіть не уявляєте собі, – додає він. – Зранку – й до смеркання. Потрібно
доглянути кожну бджолосім’ю, обробити будиночки від кліщів тощо. Як правило,
усе це займає цілісінький день. Моя дружина іноді жартує, а інколи говорить
серйозно: «То вже й ночуй там, біля бджіл. Бо ж зранку, тільки блисне сонце,
знову підеш на роботу…»
І справді, повертаючись на роботу з дому вдосвіта,
пасічник спостерігає за сім’ями. Котра з них найраніше полелить у поле на працю,
та найбільше і дасть меду.
Травневий мед Анатолій Йосипович викачав. Незабаром,
каже, – новий збір. «Я викачую мед тільки тоді, коли рамки повністю запечатані.
Тоді і мед цінний, з користю, і бродити не буде».
Успішно утримувати таку пасіку Анатолієві Йосиповичу
допомагає лісничий лісництва Юрій Петрик, керівництво Камінь-Каширського
лісгоспу. Директор В’ячеслав Кузьмич виявляє до цієї справи розуміння і
підтримку.
– На зимівлю однієї бджолиної сім’ї потрібно близько 8
кілограмів цукру, – розповідає лісничий Карпилівського лісництва Юрій Петрик. – Лісгосп купив медогонку, а окрім того
постійно забезпечує пасіку вощиною, іншим, що тільки потрібно для ведення
бджолиного господарства.
Згідно норми, з однієї сім’ї тут збирають більше 10
кілограмів меду. Однак мед
розповсюджується між працівниками лісництва, сусідніх лісництв.
– Оскільки мед цілющий, справжній, то нехай ним в першу
чергу, – каже, – лікуються працівники лісгоспу.
Окрім меду пасічник виготовляє віск, прополіс, маточне
молочко, проте останній продукт – трудомісткий процес. Сам не справляється.
– А медовуха! – хвалиться чоловік. – Щоправда її
настоювати потрібно довго – більше 40 днів. Однак цей напій виганяє усі
хвороби. Болить, скажімо, живіт, одну-дві стопочки випив – і як рукою зняло.
Чиста правда… Перевірено…
До щоденної своєї справи пасічник підходить з усім
серцем. Каже, якщо бджоли відчують, що їх люблять, то й відповідатимуть тим же
– любов’ю і користю. Ось так і живе Анатолій Приймачук із бджолами – душа в
душу.
Навіть коли отримав повістку від військкомату, то одразу
подумав про бджіл.
– Дружину, – міркую, – доглядатимуть дорослі, одружені
діти. А от бджоли як? Що з ними буде? Хто їх догляне? Адже вимагають вони
дбайливого і люблячого підходу…
Світлана Місьонг.
Фото автора.