Закон – тайга, а ведмідь – господар. Ця фраза зазвичай є притаманною нашим східним «братам». Але на Волині особливості організації літнього відпочинку та поводження більшості волинян на лоні природи засвідчує малоприємний факт: наші ліси та водойми фактично перетворилися на дику тайгу, а певні представники роду людського поводяться на дозвіллі, як хижі звірі…
Чергова мандрівка в пошуках порятунку від немилосердної спеки та смороду відпрацьованих автомобільних газів – у колись заповідні Озеряни. Саме це село на Турійщині зазвичай асоціюють із великою кількістю озер із джерельно чистою водою та з лісами, що дарують і прохолоду, і різноманітні гриби та ягоди. І хоча довкола існують й інші малонаселені людьми села – Сушибаба, Пересіка, більшість туристів асоціює цю місцину саме з Озерянами, біля яких найбільшим попитом у відпочивальників користуються озера Пісочне і Бережисте.
От і їдуть туди з усіх усюд «дикі туристи». На берегах Пісочного, щоправда, збереглися якісь залишки цивілізованого відпочинку у вигляді старих (ще радянських) контейнерів, переобладнаних для ночівлі всередині залізних духовок громадян, а також кілька нових будиночків. Але про якусь нормальну інфраструктуру дозвілля тут годі й мріяти! В усякому випадку, невідомі сторожі за певну кількість хрустких папірців пропускають автомобілі прямо до води, де людиноподібні істоти намагаються втамувати спрагу, голод і десь таки справити свої природні потреби.
А на Бережистому – взагалі розгул стихії. Оскільки за перебуванням тут відпочивальників взагалі ніхто не стежить, то кожен розпоряджається зі своїм сміттям на власний розсуд. Тобто зазвичай залишає на місці тимчасової стоянки. Навколишній ліс перетворився на гігантський смердючий нужник, до берега прибивається мертва риба, на горбочках чорніють залишки спалених дерев, а піщана дорога запруджена цілими колонами автомобілів…
Коли відсутня самоорганізація людей, коли відчувається катастрофічний дефіцит виховання, то спонукати до життя в умовах елементарного порядку мала б державна система. Але більшість реформ призвела до знищення старих механізмів і не створення нових, тому і днем із вогнем біля водойм у волинських лісах не побачиш ні екологічного інспектора, ні працівника Держрибоохорони, ні представника санстанції… Одні лісівники з останніх сил намагаються боротися з крадіями деревини та зловмисниками-паліями, але їм одним за всіх працювати надто важко.
Тому усе – як у тайзі, з якої нас хочуть вивести в Євросоюз…
Роман УСТИМЧУК.
На фото автора: стихійний пікнік; чудотворна вода Бережистого; де відпочивають, там і палять; візитна картка бази відпочинку озера Пісочного.