Мене надихає її «Безсоння». Слухаю вже не перший десяток разів і щоразу тішуся, що ця дівчина із сильним голосом та непересічним талантом – лучанка, котру маю честь знати. Таня Власова – солістка молодого столичного рок-гурту «АССА», нещодавно із командою приїздила у рідне місто, щоб виступити на фестивалі у замку Любарта.
Схвильована. Та й не дивно – вперше зі сцени співає для друзів, однокласників, навіть уперше – для батьків. Вперше виконує свої пісні українською, бо ж спеціально переклала російськомовну програму «Більше світла», щоб залишити на згадку про себе лише приємні емоції.
Запитую навіщо, хіба ж у нас є проблема несприйняття російськомовних пісень? Тетяна у відповідь посміхається – хтозна. Зізнається, що думала про таке давно, але тепер тільки реалізувала, і то якби не їхала на малу батьківщину, то чи сталося б це… А так тепер «АССА» дивуватиме публіку українським роком.
До речі, Тетяна Власова сама пише тексти пісень – переважно російською, бо так їй краще пишеться. А ще – вірші, але вже українською. Вона чітко проводить між цими двома поняттями межу, запевняє, що це – абсолютно різні речі.
Згадую її перші вірші. Були присвячені Майдану і примушували плакати. Написані зворушливо, у трагічний для кожного з нас час. Тепер головна тема – війна. На жаль. Поки.
Змінюємо тему.
– Ми не скликали спеціально групу підтримки на цей концерт. Але маму і тата запрошували. Я так переживала. Але тато згодом сказав, що йому сподобалося, а мама наш виступ знімала на мобільний – тож усе гаразд, – усміхається Тетяна. – А тато у мене – перший критик і поціновувач. Він сам колись займався музикою.
Отак і відкриваються невідомі сторінки про відомих нам волинян. Бо ж тато Тетяни – це голова обласної ради спортивного товариства «Колос» Анатолій Кліш. Так, то тепер Анатолій Аристархович – спортсмен. А колись займався музикою, каже його співоча донька, грав у складі групи «Наша пісня». Зараз теж займається, іноді, удвох із зятем Дмитром грають – удома, на кухні. Анатолій Аристархович – для своєї дружини, Дмитро – для своєї. Словом, грати на гітарі Тетяну навчив тато.
Чому «АССА»? Так – назва гарна, каже солістка. І хоча очевидно, що «двигуном прогресу» є саме вона, дівчина дуже хвалить своїх колег. Каже – зараз у їхньому колективі – лише геніальні музиканти. Своїм днем народження «АССА» вважає 25 січня цього року, коли вперше виступили оновленим складом на київській сцені.
– У програму «Більше світла» ми вклали нинішню потребу часу – більше розуміння, спілкування, того, чого зараз так усім не вистачає. Ми її репрезентували у Києві в кінці травня, зараз обкатуємо. У нас вийшло 12 пісень, – розповідає Тетяна.
Виступів уже було чимало. Переважно – у Києві, де й живуть музиканти, хоча взагалі колектив у них підібрався всеукраїнський і навіть трішки інтернаціональний (чоловік Тетяни – гітарист Дмитро родом із Санкт-Петербурга). Інші учасники гурту приїхали до Києва з різних куточків України. Тетяна Собакар (скрипка) з Полтави, Марія Карпова (бас-гітара) з Донецька, Євген Манн (барабани) з Дніпропетровська (до речі, його дружина теж із Луцька), Сніжана Мамчич (клавіші) з Житомира.
– Ми завжди після концерту переглядаємо відео. Я бачу, що вдосконалюємося. Я уже знайшла власний стиль. А бувало всяке: іноді перегравала у драматизмі. Зараз бачу, що багато вже йде само сабою, – зізнається співачка. – А під час концерту завжди намагаюся дивитися людям в очі, ловити зв’язок.
Таня розповідає, що перед виступом ніколи не їсть – віджартовується, що, мовляв, артист має бути голодним. А коли після концерту у Луцьку зійшла зі сцени, дідусь один сказав: «Ви так гарно співаєте. Така худенька, а такий сильний голос маєте».
Чи впізнають на вулиці? Буває, розповідає дівчина.
– Ми коли ще були на майдані, чистили там сніг, то я була у пуховій куртці, закутана, в капюшоні, а одна дівчинка підходить і каже: «О, я вас бачила. Ви виступали в клубі», – пригадує. – От у Луцьку підійшли дівчатка – попросили сфотографуватися.
Є у всьому цьому зірковому шоу-бізі і чимало неприємностей.
– Прикро, – не приховує співачка, – коли в мережах, наприклад, пишуть, що наша музика – «русский рок». Переважно через російську мову, якою я пишу пісні. Не розумію чому. У мене дуже багато друзів-волонтерів, котрі розмовляють російською, вони не одягають щодня вишиванку, не викрикують патріотичні гасла – але роблять більше для нашої країни, ніж чимало україномовних. І люблять свою державу.
Щодо згаданого «Безсоння». Просто рекомендую. Не тільки цю пісню «АССИ» варто почути, а й інші, бо там – свій стиль та емоції. Та й скажу іще таке: ці люди у темних сценічних костюмах несуть справді «більше світла». Якось навіть дивує це. Наче й грають рок, але якось, щоби правильніше сказати, не в чистому вигляді. То звучить рок, розніжений скрипкою, то гітара поміж барабанів плаче. Про голос Тетяни Власової узагалі не варто говорити – треба чути…
Світлана ДУМСЬКА.