У відомого актора, народного артиста України Володимира Талашка – волинське коріння. Народився він у м. Ковель, але в п’ятирічному віці разом із батьком-шахтарем виїхав на Донбас. Зараз легендарний актор мешкає в столиці. Але тільки с. Грабове Старовижівського р-ну вважає найріднішим: тут народився і виріс його батько, тут ще й досі стоїть старенька дідівська хатина, на кладовищі спочивають дідусь та бабуся, а у селі проживає двоюрідний брат Володимира – Василь Порфирійович із родиною.
Володимир Дмитрович декілька разів відвідував рідне село. От і цими днями він побував у Грабовому, щоб зустрітися з ріднею, схилити голову на могилах предків, ковтнути свіжого життєдайного повітря, відчути запах рідної землі.
На імпровізовану зустріч із земляком, яку зорганізував настоятель місцевого храму отець Микола Хлуд, приїхали заступник голови Старовижівської райради Василь Романюк, депутат облради, журналіст Валентина Блінова. Цікавою і змістовною вийшла розмова з актором про кіно, життя, ситуацію в державі… Вважає, що на Сході – справжня біда, бо гинуть люди. Проблеми на Донбасі виникли від того, що людей зіпсували вугілля, метал, усе, що могли – вкрали і продали, і мало кого хвилювала духовність, культура, родинне коріння. На жаль, так сталося, що багато років перші особи держави руйнували армію, силові структури. Сьогодні все це доводиться створювати заново. Але хто не йде – не спіткнеться. Тому вірить, що все це жахіття скоро минеться, мир і спокій знову запанують в Україні.
У творчому доробку митця – понад 70 ролей у театрі і кіно. Серед знакових – «Як гартувалася сталь», «Капітан Немо», «Балада про доблесного лицаря Айвенго», але найдорожчою вважає роль капітана Скворцова у легендарному фільмі Леоніда Бикова «У бій ідуть одні «старики».
Зараз Володимир Дмитрович має звання професора, працює викладачем у театральному університеті ім. Карпенка-Карого, веде авторську програму на телеканалі «Глас». І серед його вихованців є навіть студенти з Луцька!
Володимир ЗІНЧУК.