Вони залишили сім’ю, роботу, спокій і 4 серпня присягнули на вірність Україні.
Серед 18 чоловіків, які добровольцями пішли у Державну прикордонну службу, частина отримала повістки. А частина, як-от Віктор Рудчик із Нововолинська, попросилися за покликом серця.
Дружина Тетяна, яка у вівторок приїхала до Луцька на складання чоловіком присяги, однією рукою тримає дворічного сина Сашка, іншою пригортає 6-літню Юлю.
– Мені дуже нелегко було прийняти чоловікове рішення. Адже кожен із нас розуміє, що кордон сьогодні став лінією фронту. Я разом із сестрою та батьками вмовляли Віктора не йти на службу. Але він у мене звик до ризиків, чотири роки шахтарем працював під землею і у 34 вирішив піти служити.
– Так, бо зараз кожен чоловік мусить стати на захист своєї сім’ї, родини, – долучається до розмови рядовий Рудчик. – Тому разом зі ще трьома шахтарями ми пішли до військ-комату і попросилися у прикордонники.
Про перший місяць перебування на службі боєць говорить лише хороше і особливо дякує офіцерам Луцького загону, які стали для новобранців старшими товаришами.
Серед тих, хто на плацу прикордонного загону прийняв присягу, – історик за фахом Віталій Семенюк. До того, як одягнути військову форму, 26-річний чоловік викладав у Володимир-Волинському вищому професійному училищі. Каже, давно вже вирішив вступити в лави тих звитяжців, які стали на захист України:
– Раніше цього не зробив, бо дружина була вагітна і тривав навчальний рік, – пояснює чоловік. – Але з початком шостої хвилі мобілізації зрозумів: настав і мій час виконати свій громадянський обов’язок. Відтак поцілував дружину і 5-місячного сина Максимка та готовий зі зброєю в руках боронити рідний край.
А от у жителя Маневиччини Віталія Петрука урочистий день прийняття присяги збігся із днем народження. Привітати сина аж із двома вагомими подіями в житті приїхав батько Євген Антонович із с. Заріччя.
– Коли мій Віталій зачитував текст присяги, я пригадав, як сам багато років тому стояв ось так на плацу з автоматом і казав: «Урочисто клянуся». Бачите, як доля повернулася. Але я горджуся сином. Бо він не став ховатися. Працюючи учителем у селі Осниця, отримав повістку прямо у шкільному кабінеті та з 6 липня перебуває у складі Луцького прикордонного загону.
Сам іменинник, попри 16 років педагогічного стажу, не нарікає на труднощі служби:
– В моєму віці (а сьогодні виповнилося 39) я усвідомлював, на який ризик іду. Проте морально готовий до будь-яких випробувань. Тепер разом із товаришами (а серед них багато педагогів) будемо готуватися ще й фізично.
В.о. начальника Луцького прикордонного загону, полковник Іван Маняков зауважив, що наразі новобранці проходитимуть навчання на території Волинської та Рівненської областей. А з часом (не виключено) змінять на Сході тих товаришів, які потребуватимуть ротації.
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
На фото автора: ті, хто готовий хоч завтра стати на захист України; Віктор Рудчик із дружиною, сестрою і двома дітками.