Під покровом Богородиці

У вересні горохівська гімназія – ювілярка. Та в 40 років вона – ще гарніша, ніж у «молодості». Ще успішніша. А головне – кожен день народження зустрічає із усе вагомішими здобутками.

Доки на інших школах красувався великий замок, у НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня-гімназія» м. Горохова двері фактично не зачинялися. Адже педагогам навіть під час відпустки кортить забігти до рідної школи. 

«Просто ми її, – зізнаються, – дуже любимо». І це не дивно…

…У далекому 1975-му  в Горохові з’явилося приміщення, котре з часом мало стати храмом знань. І хоча колектив тоді підібрався молодий, втім школа відразу налаштувалася  до лідерських позицій. На початку 1980-х отримала перехідний червоний прапор ЦК профспілок України. У другій половині 1980-х визнана центром екологічного виховання. Її учні неодноразово ставали переможцями соцзмагань. Уже тоді за партами школи навчалися ті, хто згодом став авторитетними людьми Волині і не тільки. Серед таких – начальник відділу освіти райдержадміністрації Віктор Білик, колишній та нинішня голови Горохівської райдержадміністрації Валентин Скуба і Любов Матвєєва, заступник голови Львівської облради Віктор П’ятак, кандидат наук, керівник прес-служби Львівського національного університету ім. Франка Тетяна Шемберко (Пилипюк), письменник Андрій Криштальський і художниця-авангардистка Ірина Щуцька, завідувач реанімаційного відділення міського госпіталю в Анголі Михайло Поліса, а ще –  нинішній директор гімназії Володимир Зінчук.

Сьогодні в це тяжко повірити, але 1998 р. приміщення стало аварійним. Дай туди байдужу людину – могла би поставити хрест на навчальному закладі. Тим паче, що й місце, де функціонувала школа, межувало із давнім кладовищем. Проте 12 років тому на подвір’ї закладу постала Богородиця з Ісусом на руках. І за її благословення школа не просто не зникла – відродилася й розквітла!

«Коли шість років тому ми вперше серед навчальних закладів районного підпорядкування стали «Школою року Волині» по роботі з обдарованою молоддю, здавалося – це вже вершина успіху, – пригадуючи, усміхається Володимир Зінчук. – Наступного року вчителі мріяли: хоч би ще рік потримати естафету першості. І мрію здійснили. А потім настільки нам сподобалося  бути лідерами, що ми й досі лишаємося кращими серед кращих. 

Аби зрозуміти секрет цього успіху, далеко шукати не треба. Він – у роботі тих 58 педагогів, які, не шкодуючи сил та часу, формують майбутню еліту країни.

– Я гордий колективом гімназії, у якому більше третини педагогів мають звання «старший вчитель» (таких дев’ятеро) і «вчитель-методист» (11), а четверо наших працівників – «Відмінники освіти України», – перелічує директор.

Та й сам він разом із чотирма заступниками стали (щоправда, в різні роки) лауреатами обласного конкурсу «Вчитель року». Чим не доказ, що у горохівській гімназії байдужих чи непрофесійних просто нема?

– Так само, як і лінивих, – додають у колективі. Тож учителі навіть пенсійного віку опановують комп’ютер, беруть участь в інтернет-конференціях, використовують інноваційні технології під час уроків. Причому, на різного роду «позабюджетні» доплати навіть не претендують. 

«Нам, зізнатися, не раз доводилося чути про роботу колег у більших містах. Знаємо, скільки вартує учневі та батькам додаткова робота з учителем. Так-от у нашому навчальному закладі вчитель займається з учнями без жодної додаткової оплати. Ми працюємо і під час, і після уроків, не встигаємо у школі – додому забираємо конспекти, наукові роботи вихованців, творчі напрацювання», – долучаються до розмови четверо заступників директора.

Про результати такої безкорисливості більш ніж красномовно розповідають шість друкованих аркушів, де дрібним шрифтом – список учнів-переможців Всеукраїнських та обласних олімпіад, конкурсів, турнірів , змагань за минулий навчальний рік. Причому не лише у царині науки, а й художної майстерності та спорту. А 2013/2014 навчального року горохівські гімназисти взагалі здобули перше місце за кількістю перемог в обласних олімпіадах (їх було 23) і районних (60 призових місць). 

Що ж стимулює педагогів до такої результативної праці? «Вдячність учнів і повага батьків», – кажуть у колективі.

«Горохів – місто не велике. Всі ми – вчителі, учні, батьки – знаємо одне одного. Тому морального права не маємо зробити так, аби було соромно. І відповідно, в нас нема жодного вихованця, який би через неналежну поведінку стояв на обліку навіть внутрішкільному, не те що міліцейському! – тішаться співрозмовники, додаючи: – Звісно, святих дітей нема. Але як тільки виникає якийсь конфлікт чи непорозуміння, вихід шукається спільно – вчителем, батьками та учнем».

Скажете, хороша поведінка – фактор для випускника другорядний? Тоді давайте поговоримо про ЗНО – реальний показник якості знань, що їх дає навчальний заклад.

Як і слід було очікувати, горохівський НВК за критерієм «зовнішнє незалежне оцінювання» – серед кращих в області. За максимальних 200 балів середній бал у гімназистів – 170. Тому фактично всі випускники стають студентами вишу, а 90%  із них навчаються на державній формі. 

«Мабуть, психологічним фактором, який допомагає нашим дітям повірити у свої сили, стає участь у науково-практичних конференціях, написання та захист власних досліджень, спілкування з професорами та успішними студентами, – міркує Володимир Зінчук. – Бо коли старшокласники обмежені стінами лише власної школи, то університети Києва, Львова, навіть Луцька здаються для них недосяжними. Звідси – страх ЗНО та невпевненість у власних можливостях. Тому ми, підводячи школярів до вирішального в житті періоду, готуємо їх не лише інтелектуально, але й психологічно.

Гарний результат у цій підготовці дає співпраця з Горохівським коледжем Львівського аграрного університету, Східноєвропейським національним університетом ім. Лесі Українки. Гімназія домовилася про тісну роботу зі Львівським національним університетом ім. І.Франка, Тернопільським національним економічним університетом, Львівським національним університетом ветеринарної медицини.

«Не думайте, що ми просто підписали документи. Ні. Викладачі та студенти цих вишів стали учасниками наукових конференцій, які проводилися у стінах нашої гімназії. Водночас колектив школи неодноразово ставав учасником заходів, які проводилися у ВНЗ Луцька, Львова, Тернополя. Нас запрошували, зустрічали, розповідали й запитували. І сьогодні горохівські старшокласники достойно почуваються в товаристві навіть знаменитих професорів», – кажуть педагоги. 

До речі, в плані міжнародних відносин НВК теж має чим похвалитися. Бо чи в багатьох, скажіть, школах Волині іноземну викладають іноземці? Така удача  випала зовсім випадково. Просто 2005 року гімназія пристала на пропозицію співпрацювати із Корпусом миру Сполучених Штатів Америки. Спершу не знали, в чому полягатиме ця робота. Пам’ятали тільки, як у радянський період у Клубі інтернаціональної дружби «Меридіан» листувалися із ровесниками із країн соцтабору. Але співпраця виявилася настільки вдалою, що ось уже 10 років у гімназії активно працюють волонтери, разом із учителями допомагають учням опановувати живу (а не книжну) англійську. Тому, приміром, випускник гімназії  Олександр Задорожний стажувався в Німеччині. А колишня учениця Мар’яна Літвін поїхала викладати англійську аж на Тайвань.

Стараннями Корпусу миру гімназія неодноразово ставала переможцем міжнародних проектів і в якості подарунка отримала комп’ютерну та оргтехніку.

«Втім, найбільш, мабуть, вагомим дарунком Корпусу миру є відчуття того, що ми, українці, є частиною людей доброї волі, що весь світ знає нас та підтримує, а тому, – переконані вчителі, – в боротьбі зі східним агресором перемога буде за нами!».