Усупереч оптимістичним прогнозам, герой-танкіст зі
Старовижівщини Микола Тишик із нагоди Дня незалежності так і не отримав давно
обіцяної державної нагороди!
Про сім кіл пекла боротьби за справедливість, які доводиться
проходити «Волинській газеті» в справі гідного відзначення на державному рівні
подвигу одразу двох танкових екіпажів під командуванням Миколи Тишика (у складі
першого вони знищили кілька ворожих танків, а одну броньовану машину Т-72
захопили як трофей, а з другим Микола Тишик вивів колону українського війська з
котла під Дебальцевим), ми розповідали неодноразово. Як і про те, з яким
завзяттям чиновники місцевого та загальнонаціонального рівня футболять
нагородні документи з однієї інстанції в іншу, і як, нарешті, в обласному
військкоматі вирішили підняти армійські архіви і, отримавши письмові докази
героїзму танкістів, уже з власної ініціативи написати клопотання до Верховного
головнокомандувача…
Проте наприкінці минулого тижня мама Миколи Тишика,
зателефонувавши в редакцію, повідомила ніби як радісну новину: на неділю, 23
серпня, її геройського сина викликають у столицю, щоб вручити нагороду! Щоправда,
сам Микола Тишик, завітавши напередодні свят у редакцію «Волинської газети»,
доволі скептично оцінив таку перспективу, адже, виявляється, телефонував з
цього приводу до одного з волинських депутатів громадянин у статусі… волонтера.
Тому демобілізований командир танку зауважив: якщо власним коштом їхати за 400
км по нагрудний знак для учасників АТО, то краще залишитися вдома…
Недобрі передчуття (з усіх фото мами Миколи Тишика у статті про можливе
нагородження її сина ми випадково вибрали зображення, де є гарбузи) справдилися:
уважно вичитавши Указ Президента України Петра Порошенка №490/2015 «Про
відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
від 23 серпня ц. р., серед тих, кого нагороджено орденами, медалями та
відзначено почесними званнями «за особистий внесок у зміцнення обороноздатності
Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм,
виявлені під час бойових дій та при виконанні службових обов’язків» ні Миколи
Тишика, ні будь-кого іншого зі складу героїчних екіпажів 51-ої Володимир-Волинської
ОМБР (перейменовано на 14-ту ОМБР) немає.
Відтак, боротьба за справедливість буде продовжуватися. Тим паче, що одна з
провладних партій уже запропонувала Миколі Тишику балотуватися в облраду по
одному з Луцьких округів, шансів на перемогу в нього немало, а з депутатським
мандатом навіть залізобетонний мур чиновницької байдужості пробивати набагато
легше. Дивно тільки, чому її чисельна фракція в нинішній облраді досі не проголосувала за звернення до глави держави з приводу гідного вшанування не лише Миколи Тишика, але й інших чотирьох солдатів із його танкових екіпажів?
Роман УСТИМЧУК.
На фото автора: емблема 51-ої бригади, в складі якої Микола Тишик здійснив
перший подвиг на фронті.