У студентському гуртожитку
пропала кішка.
Ось такі пироги.
Оксана Петрівна в класі:
– Вовочко, провідміняй дієслово
«голосувати».
– Я голосую, ти голосуєш, він
голосує, вона голосує, ми голосуємо, ви голосуєте.
– А вони?
– Та чхати вони на нас хотіли!
Пішов Іван-дурень просити у царя
руку його дочки Василини Прекрасної, але цар йому відмовив. І жив Іван після
цього довго і щасливо.
– Ти бачив? Вона мені
посміхнулася…
– То й що? Я коли тебе вперше
побачив – місяць ржав!
Наші люди настільки чуйні, що на
запитання водія «Кому здачу з 500 гривень?» відгукнулося півмаршрутки.
– Звідки в тебе ці синці?
– Побився через кохану дівчину.
– І багато нападників було?
– Двоє… Жінка й теща.
Мої почуття до деяких людей
неможливо висловити словами. Тільки ломиком, лопатою чи сокирою!
– Як у тебе з твоєю дівчиною?
– Ми розлучилися.
– А чому?
– Посварилися. Вона кричить: «Ти
не любиш мене!». Я їй: «Олю, та люблю я тебе!»
– А вона що?
– А вона Лена.
– Мадам, шо б ви подумали про
мене, якби я послав вам повітряний поцілунок? – Що ви таки велике ледащо!
У зоопарку:
– Тату, щось та мавпа на нас дуже
косо і зле дивиться.
– Спокійно синку, ми ще на касі.
Бувають у житті миті… А бувають
і немиті!
– Пішли зі мною в кафе!
– Ні! Я на тебе образилася.
– Ну пішли, будь ласка.
– Ні! Йди один, без мене.
– Я не можу без тебе… У мене
грошей нема.
Жила-була дівчинка, а кликли її Мівіна.
Бо її розводили за 3 хвилини.