Історія 14-ї (а ще недавно 51-ї окремої механізованої бригади з армійського корпусу Сухопутних військ Збройних сил України) – то не лише біль і криваві будні сьогоднішньої війни. Це передовсім звитяга і воля до перемоги, приклад героїчного єднання народу задля одвічної потреби – боронити рідну землю. З першими пострілами на Сході, коли волинських бійців кинули під російські танки та «гради», потреби володимир-волинської бригади згуртували волонтерів, учорашніх вчителів чи інженерів, землеробів, благодійників, авторитетних керівників краю. Справжнім надійним партнером бійці 14-ї ОМБР називають Благодійний фонд «Волинь-2014».
Його рідне підприємство «П’ятидні» тримало шефство над Володимир-Волинською дивізією (згодом 51-ю окремою механізованою бригадою) ще тоді, коли про війну із «братнім» сусідом навіть думки не було. Єднали не лише спільні справи, а й спільна територія – володимир-волинська земля. Аграрії підтримували дружні стосунки із військовими. А ті брали участь у різних сільськогосподарських роботах: копали картоплю, буряки… На полігоні випасалася колгоспна худоба. Навзаєм п’ятиднівський колгосп постачав дивізії харчі з кожного чергового нового врожаю…
«Ми мали шефство над дивізією. Підтримували постійні зв’язки. Разом брали участь у різних святах, річницях. Так за роки склалося чимало спільних традицій», – згадує депутат облради, керівник потужного агропідприємства «П’ятидні» і один із фундаторів БФ «Волинь-2014» Валерій Діброва (на фото).
З особливою гордістю ділиться спогадом про те, як на Чернігівщині задовго до війни на Донбасі проводився конкурс серед екіпажів танків. Тоді полковник Володимир Яцків звернувся до Валерія Діброви як до керівника провідного місцевого підприємства з одним проханням: волинським танкістам для участі в конкурсі з водіння та стрільб украй необхідно було 2 тонни дизпалива. Доведена до краю армія не мала елементарного. Валерій Григорович відгукнувся на прохання військових – і наш екіпаж завоював першість в Україні!
«Потім він дуже гарно себе показав в АТО… – замислюється мій співрозмовник. – Танкісти та артилеристи 51-ї одними з перших пішли на Схід. А коли стало відомо про мобілізацію бригади, для всіх, хто опікувався і переймався долею володимир-волинських військовослужбовців, стало очевидним: треба негайно «оживити» техніку, що стояла у військовій частині нерухомою. Тоді підприємство виділило 80 тисяч гривень на придбання всього необхідного».
А згодом Валерій Діброва (керівник потужного колективу із 400 працівників та аграрій, що обробляє 16 тис. га землі на території 22 сільських рад Волині!) долучився до роботи Благодійного фонду «Волинь – 2014», який став надійним партнером 14-ї ОМБ у тилу.
«Загалом для 14-ї мехбригади ми капітально відремонтували 12 автомобілів (2 ГАЗ-66, одну швидку допомогу УАЗ-452, 2 КамАЗи, 8 ЗІЛ-131. А якщо підсувати витрати на її підтримку, то їх набереться до мільйона гривень», – каже Валерій Діброва.
Він має свою точку зору про роль і місію спочатку 51-ї, а згодом 14-ї ОМБ у буремних подіях на Сході:
«Це абсолютно позитивна роль. Бо вони героїчно і фактично голіруч першими у цій війні прийняли удар російського (саме російського!) ворога. Дуже шкода, що тоді наші хлопці (як, скажімо, волиняни під Волновахою) навіть не мали права скористатися зброєю… Хай це лишається на совісті генералів. Але для солдата зброя – це головне. Якби на початку все було б інакше, ймовірно, війна принесла б нам значно менше біди».
А поки війна триває, Валерій Діброва зі своїм колективом, як завше, готовий підставити дружнє плече землякам. Хоча зараз, зауважує, 14-та звертається за допомогою значно рідше.
Олена ЛІВІЦЬКА.