Про те, які баталії відбуваються довкола їхнього «багатоквартирного дому», собаки обласного центру поки ні сном ні духом. Як і про те, що вони тепер будуть відгороджені від людей дорогезним парканом. І саме ці мури, які вже зводять, поставили під питання існування КП «Ласка», що хоч і не надто ласкаво, але все ж приймає тих чотирилапих, кого чи то «віддані» господарі погнали з дому, чи то тих, які й зовсім ніколи не знали, що буває дім.
Під час прес-конференції, яку директорка «Ласки» Дана Новарчук зібрала, аби довести потрібність очолюваного нею комунального підприємства ще напередодні 75-ї сесії міської ради, коли мали розглядати питання про ліквідацію КП, йшлося про те, як гарно там працюють на благо і собак, і людей. Казаному вірилося, та й цифри у звітах говорили самі за себе. Крім того, пані Богдана розповідала щоденні побутові історії, з котрими їм доводиться зіштовхуватися. Вони вражали. Та й собак із часу створення підприємства на вулицях міста поменшало. А якщо і є, то з «сережками» у вухах. Це правда.
«Коли до нас приїздили закордонні партнери, то зробили єдине зауваження: мовляв, собаки перекормлені…» – такі слова пані директорки особливо вразили. Зважаючи на те, що досі на території собачатника бувати не доводилося, перед очима вималювалася яскрава картинка, де кожному другові людини (колишньому) – окреме чисте місце та заслужений шмат м’яса. Богдана Новарчук під час тієї ж прес-конференції принагідно запросила відвідати у будь-який зручний час (у робочі дні та години) їхній притулок для знедолених собак і на власні очі переконатися, що все у них гаразд.
Так і робимо. Їдемо на вул. Мамсурова, 9. Там у Луцьку собачатник. Єдиний у місті. Нас і справді гарно зустріли (люди, а не собаки), одразу провели невелику екскурсію. Могли би й довго розказувати, бо помітно, що працівники – фанати свої справи, могли би дати й собачок потримати, але… Ну не хотілося зовсім! Не було бажання чомусь навіть коло клітки постояти, не те, щоб її відчиняти. Собаки настільки сердито гавкали у наш бік і кидалися на сітки, що було просто страшно. І якщо собачатка на КП «Ласка» у гарних та чистих вольєрах, то про їхніх старших товаришів такого не скажеш. Коло вольєрів смердить (а ще у спеку). Ніколи не підозрювала, що собаки можуть мати такий жахливий запах, пробачте за реалізм. Словом, ніяк не можу второпати, як такого «недоліку» не помічають закордонні партнери «Ласки».
І паркан. Його дійсно будують. Як здається на перший погляд, зі старих панелей, що просто перевезли звідкілясь і встановлюють. Працівники запевняють: стіна, котра розділятиме собак і людей, – матиме шумоізоляцію.
Словом, від почутого і побаченого – кардинально різні враження. Тому у ситуації спробуємо розібратися, користуючись лише фактами та аргументами.
Собаче питання ще у червні цього року вкотре розглядали депутати Луцької міської ради під час засідання регламентної комісії. Тоді ж і виникла ідея винести на сесію ідею про позбавлення комунального підприємства «Ласка» 400 тисяч (виділених із бюджету міста), які мають витратити на бетонний паркан із колючим дротом та елекростанцію. Фактично дискутували про те, чи доцільна взагалі діяльність такого підприємства у Луцьку.
Серед тих, хто проти, – депутат від групи «Новий Луцьк» Ігор Поліщук. Він узагалі не підбирав слів і назвав побачене під час виїзного засідання «регламентної» комісії міськради на підприємство «концтабором для собак», зважаючи на погані умови утримання.
А ще став порівнювати: мовляв, у нас на собак витрачається більше грошей, ніж на дітей. Тому не можна стільки вкладати у паркан довкола собачого притулку.
Громадські активісти узагалі запевняли, що собаки втікають із території, на що скаржаться мешканці будинків по сусідству.
На захист собачатника разом із парканом, котрий, кажуть, якраз і зніме проблему голосного гавкотіння та втечі чотирилапих жителів притулку, серед багатьох інших стали депутати Анатолій Бірюков, Наталія Бунда та Євгеній Ткачук. Євгеній Євгенович узагалі повідомив, що створювали свого часу це комунальне підприємство ті люди, котрі зараз, зокрема, проти. Але, каже депутат та очільник групи «Рідне місто», маємо визнати: якщо і є недоліки у роботі підприємства, то поки немає на що його міняти – воно єдине таке, а це краще, ніж нічого.
Загалом і депутати, і громадськість погоджуються в одному: директорка підприємства Богдана Новарчук – фанатка своєї справи. Бо далеко не кожному захочеться очолити таке підприємство, тим більше – там працювати щодня. Але пригадалася історія 2013-го. Тоді прямо під час сесії депутат Андрій Осіпов (нині голова депутатської групи «Новий Луцьк», а тоді ще – просто екс-бютівець, – авт.) не просто публічно записався до когорти любителів луцьких безпритульних псів, а й написав відповідну заяву про те, що хоче очолити КП «Ласка»! Але не сталося. Добре то чи погано для підприємства – хтозна.
Тим часом доля КП лишається у підвішеному стані. Але паркан будується. Богдана Новарчук пообіцяла зовсім скоро запросити всіх на показове введення в експлуатацію золотої в нинішніх умовах стіни, що розділятиме людське життя і собаче. Побачимо. Тим більше, висновки з цього робити неодмінно потрібно.
Світлана ДУМСЬКА.
На фото автора: а паркан – за 400 тис.?; собаки – за решітками.