Звівши оборонні споруди на лінії розмежування з російсько-терористичними бандами на Донбасі, волинські будівельники взялися за виконання не менш складного завдання: відновлюють зруйноване внаслідок підриву 3000 тонн боєприпасів житло мирних мешканців Сватового… Але найгірше, що внаслідок серії помилок і прорахунків там загинуло четверо людей. Серед полеглих – мобілізований із Волині військовослужбовець Анатолій Артеменко…
Як грім серед ясного неба пролунала інформація, що в ніч із 29 на 30 жовтня в м. Сватове Луганської обл. сталося займання стратегічного запасу артилерійських боєприпасів для першої лінії оборони, після чого смертоносні снаряди та заряди для систем залпового вогню «Ураган» і «Смерч» почали розлітатися врізнобіч на багато кілометрів. У результаті фактично вщент зруйновані житлові будинки, господарські споруди та об’єкти інфраструктури.
Одразу було знайдено тіла одного українського солдата та місцевої жительки, які стали жертвами вибухів. Співробітникам МНС із різних областей довелося кілька діб вгамовувати пекельний вогонь, а саперним підрозділам – знешкоджувати боєприпаси, що не здетонували…
А буквально на початку тижня заступник голови Луганської військово-цивільної адміністрації Юрій Клименко сповістив: під завалами та рештками автомобіля знайдено тіла двох загиблих військових. Загиблі – сапери інженерно-саперного відділення з Волинської та Черкаської областей, 1984-го і 1962-го років народження. Раніше бійці значилися як зниклі безвісти. Тіла хлопців знайшли під час розчищення завалів на складах…
Взагалі, причини цієї зухвалої диверсії чи нечуваного нехлюйства ніхто не встановив. За однією з версій, пожежу з подальшими вибухами міг спричинити постріл із ракетниці, здійснений російським диверсантом із близької відстані. Але тоді виникає резонне питання: чому так погано було організовано оборону стратегічного об’єкта і хто в Міністерстві оборони повинен відповісти за страшні наслідки? Тим паче, що в соцмережах поширюється невтішна інформація: місцеві люди давно обурювалися, що боєприпаси на складах охоронялися неналежним чином. Окрім того, військові склади не були забезпечені засобами протипожежної безпеки, місцеві жителі надавали допомогу військовим в облаштуванні складів на випадок можливого загоряння, як могли….
І про яку секретність стратегічних складів варто згадувати, коли за тим, що відбувається на території з обмеженим доступом, можна було спостерігати прямо через вікно офісу райгазу чи сусіднього підприємства з виробництва мінеральних добрив?!
Та ось – фінал цієї трагедії. Удосвіта 6 листопада ц. р. із Луганщини привезли тіло 31-річного Анатолія Артеменка, який загинув унаслідок вибуху на стратегічних складах артилерійських боєприпасів у м. Сватове Луганської обл. Волонтери та громадські активісти очікували бус із «вантажем 200» на околиці Луцька, а потім загиблого Героя відспівали у нижньому храмі Свято-Троїцького кафедрального собору УПЦ Київського Патріархату.
Далі земляка зустрічали в смт Іваничі. Люди вишикувалися живим коридором, було чимало квітів, вінків, синьо-жовтих прапорів. Біля пам’ятника Тарасові Шевченку в центрі селища відбулося богослужіння отців зі Свято-Покровського храму. Наступного дня полеглого Героя в останню путь провели із с. Грибовиця (тут він народився) до Нової Лішні, де до мобілізації проживав і де упокоївся на місцевому кладовищі.
Як інформують колеги з порталу «Буг», Анатолій Артеменко поповнив ряди української армії у липні 2015-го: «Від початку військової служби перебував на Яворівському полігоні, пізніше служив на Луганщині. У листопаді ц. р. планував приїхати у відпустку, говорив про це з командуванням. Удома його чекала громадянська дружина, яка перебуває на останніх строках вагітності. Пара хотіла зареєструвати шлюб відразу після приїзду Анатолія додому, до народження дитини… Сестра загиблого Таїсія з трьох дітей, які виховувалися в родині Артеменків, залишилася одна. Ще не пройшло і року, як померла найстарша сестра. Батьки Героя проживали у Новій Лішні. Там виріс і Анатолій, до шостого класу навчався в місцевій школі. Потім сім’я переїхала у Нововолинськ. Останні роки загиблий боєць провів у Грибовиці Іваничівського р-ну, куди переїхав до дружини»…
А тим часом волиняни приступили до ліквідації наслідків смертоносного вибуху у Сватовому. Різні будівельні компанії сформували нещодавно зведений загін, який уже вирушив відновлювати (чи заново зводити) зруйновані будинки цивільного населення. Працюватимуть наші фахівці на Луганщині як мінімум два тижні.
Наш кор.
На фото з архіву та порталу «Буг»: під час прощання з Анатолієм Артеменком; результат надпотужного вибуху на складах.