Наймолодшу головиху – 22-річну Ірину Гурич – обрали на Ратнівщині.
Виборам у Межиситівській сільській раді могли б позаздрити феміністки всього світу. Бо на місце попереднього голови – батька п’ятьох дітей Володимира Приймачука – претендувало четверо, і всі – жінки!
Боротьба за керівне крісло розгорнулася між кухаркою, продавцем, страховим агентом і випускницею Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки.
Звісно, дорогих білбордів у селах Бродятине, Залисиця й Межисить не висіло. На сімсот із гаком жителів навіть листівок ніхто не роздавав. Що вже казати за гречку чи 500 грн за голос. Єдиною передвиборчою технологією була усна агітація. Та й нею користувалися не всі.
І ось – результат. Найменше підтримки виборців отримала продавчиня, за нею – кухар зі шкільної їдальні, на десяток голосів більше набрала страховий агент, а з величезним відривом од своїх опонентів перемогла 22-річна Ірина Гурич, яка цього року закінчила СНУ, вийшла заміж і 4 листопада вперше сіла у крісло голови.
– Коли чесно, то в моїх планах ніколи й думки не виникало висувати свою кандидатуру, – зізнається молодий керівник. – Коли мама вперше запропонувала спробувати, я думала, вона жартує. Тому зі словами «Та ви що?!» тільки засміялася. Втім, коли односельці стали підтримувати, казати, мовляв, спробуй – із вищою освітою, молода, енергійна, я вирішила: а чому б і ні? Тим більше, що з дипломом еколога роботи за спеціальністю в селі не знайду.
В Ірини Василівни, як сама зізнається, зовсім нема управлінського досвіду, бракує знань у сфері документообігу. Але попередній сільський голова та багаторічний секретар сільради пообіцяли всебічну підтримку.
– Офіційно я працюю всього три робочі дні. Але вже звернулося за консультацією четверо наших жителів. Трохи хвилююся, бо ж людям треба кваліфіковану пораду надати. Та, думаю, до кінця року базові навики здобуду, – з оптимізмом каже Ірина Гурич.
На відміну від інших кандидатів, Ірина Василівна не використовувала членство в жодній партії, не мала жодного політичного лоббі, у групі її підтримки був чоловік (студент-заочник), мама – заготівельник молока, тато – голова одноосібного селянського господарства і четверо молодших сестер.
– Я спеціально не проводила жодної агітації. Бо не знаючи, скільки грошей матиме сільська рада, не хотіла обіцяти людям те, чого не зможу виконати (рідкісна для кандидатів порядність, – авт.). Але перше, за що плануємо взятися з 12-ма сільськими депутатами – переоблаштувати кочегарку під спортивний зал для школярів.
Звідки черпати фінанси, молода головиха ще не знає. Каже, буде зустрічатися з районними та обласними депутатами і обговорить можливі шляхи реалізації. А з нового року планує взятися за написання міжнародних проектів, аби й у ратнівській глибинці з’явилися грантові кошти.
Оксана БУБЕНЩИКОВА.