Сторінками минулого

…Багатьом легше співати «Душу й тіло ми положим за свою свободу», ніж дати на це діло гріш.

Д-р В. Марстон в Америці винайшов апарат, який буцімто виявляє, коли людина бреше. Такий апарат дуже потрібний сучасній людині.

Робітники Любитівської МТС взяли зобов’язання до Жовтневих свят повністю відбудувати електростанцію й освітити село. За короткий час побудовано понад три кілометри електромагістралі. В 70 селянських хатах засяяла лампочка Ільїча.

Згадує учасник штурму Зимового палацу І. Оленєв, член КПРС із 1919 р.:

– Вихідне положення ми зайняли зранку 25 жовтня. Умовились, як тільки прозвучать сигнали з «Аврори» і Петропавловської фортеці, підемо на штурм останнього оплоту царизму. Наш загін брав участь у розгоні юнкерів при наводці Миколаївського моста. Під командуванням Анатолія Железнякова (згодом героя громадянської війни –  «партизан Железняк») ми зайняли приміщення Петроградського телеграфного агентства.

25 жовтня о 21 год. 45 хв. крейсер «Аврора» зробив холостий постріл із 6-дюймової гармати, направленої на Зимовий палац. Це був сигнал для початку загального штурму останнього оплоту буржуазного Тимчасового уряду. По цьому сигналу наш загін разом із робітниками та солдатами пішов в атаку. Ми були зустрінуті кулеметним вогнем юнкерів та офіцерських підрозділів і жіночого «батальйону смерті», що сховався за штабелями дров. Довелось відступати в сад. Потім через двір Адміралтейства вийшли на набережну Неви, з’єднались з десантом кронштадців і разом з ними з боку двірцевого саду повели наступ. Біля двох годин ночі разом з іншими загонами ввірвалися в приміщення. Тимчасовий уряд був повалений, його міністри арештовані і відведені в Петропавловську фортецю. План Володимира Ілліча Леніна про збройне повстання в Петрограді був блискуче перетворений в життя.

За концертні програми 1983-1984 рр. народну артистку УРСР, Молдавської РСР, солістку ансамблю «Червона Рута» Софію Ротару представлено на здобуття державної премії СРСР. Індивідуальністю виконання С. Ротару приваблює найрізноманітніших слухачів. Вона багато гастролює по країні і за рубежем. Тепло приймали її слухачі і в Болгарії, Угорщині, ФРН, Західного Берліна і Фінляндії.

У 1913 р., тобто до Жовтневої революції, середньомісячна зарплата київського робітника складала приблизно 35-45 рублів. На цю суму на Бессарабському ринку можна купити (на вибір): 360 л молока, 100 кг борошна вищого ґатунку, 2000 кг картоплі, 70 кг копченої ковбаси, 600 кг капусти, 50 л сметани, 100 курок, 30 індиків, 3000 яєць, 25 пляшок «монопольки» (горілки), 5 пляшок коньяку, 10 л вина, 350 л пива найвищої якості. За три місяці робітник міг придбати золотий годинник. А середньостатистичний актор Київського театру за місячну зарплату міг утримувати… трьох професорів університету! Або придбати 2 золоті годинники. 

Не зрозуміло тільки, кого це все не влаштовувало?