Хто любить «Волинську газету»

Напередодні начальник відділення Ольга Ковальчук, листоноші Валентина Юрчук, Галина Бакун, Марія Смаль та Петро Карамач, а ще сестра одного з авторів цих рядків Світлана Остапук запросили піщанців на день передплатника «Волинської газети».  Люди у Піщі добрі, працьовиті, встигли, що називається, просіяти журналістські матеріали через густе сито читацького інтересу і навіть дали рекомендації, як зробити газету цікавішою. До чого, редакційний колектив, звісно, буде дослухатися. Серед передплатників – бібліотекар Галина Пиленко.

– Люблю свою роботу, – каже Галина Іванівна. – Бібліотекарем працюю вісім років. Знаю, що таке читач – адже приходять дорослі і діти, кожному радію,  намагаюся порекомендувати книгу, журнал чи газету.

Піща – село, в якому передплачують 93 видання (загальний тираж 1118 примірників) – журнали і газети на різноманітну тематику, але безсумнівним лідером є газета «Волинь нова» – 164 примірники. Що ж, добрий орієнтир для «Волинської газети».

Газета передбачила призи, але першою у черзі опинилася пенсіонерка. Редакційний водій Віктор Райов, втім, радить жінці не поспішати: «Нехай першим тягне номерок чоловік». Так і сталося. 

І коли вже закінчувалися призи, на поштове відділення завітала вчителька української мови і літератури Піщанської ЗОШ І-ІІІ ст. Світлана Турич. Передплачуючи газету, розповіла про рідну школу. Вона незвична бодай вже тим, що відсвяткувала перше сторіччя. Зараз у ній навчається 141 учень, працює 18 педагогів, зокрема вчитель-методист географ Олександр Кравченко, який створив краєзнавчий музей. Світлана Михайлівна запрошує до школи, адже там навчаються талановиті діти, зокрема Руслана Качан пише вірші, Анастасія Рибіна творить прозові твори, а Павло Рибін навіть зайняв третє місце у конкурсі декламаторів. Що ж ми з радістю відгукнулися на пропозицію Світлани Турич та директора школи Любові Ковальчук і не пожалкували. Дуже кмітливі й допитливі діти: засипали питаннями: що, де, коли? Школа хоч і старенька, та дуже затишна, має чимало вишиваних картин, вазонів, світлин, стоїть на березі мальовничого озера поряд із старовинним храмом Казанської Божої Матері.

А ще у ній діє гурток юних прикордонників, який веде працівник відділення прикордонної служби Світлана Мокрицька. Тож завдяки малечі «Волинська газета» побувала і в прикордонників, познайомилася і з Світланою Олександрівною і з безпосереднім керівником відділення Анатолієм Левадним. Анатолій Анатолійович через «Волинську газету» запевнив волинян, що українські прикордонники вдень і вночі сумлінно несуть свою службу із захисту кордонів.

Відтак, день передплатника перемістився у с. Мельники, де на редакційників вже чекали завклубом Федір Гірич, перукарка Марія Ващук, директор школи і водночас депутат Шацької селищної ради Микола Маригода. Микола Дмитрович також запросив «Волинську газету» на гостини до школи, тож була хвилююча зустріч із педагогами і школярами. 

Згодом «Волинська газета» побувала у Шацькому лісовому коледжі ім. Валентина Сулька, де долучилася до відкриття виставки світлин Другого фестивалю туристичного фото, кіно та авторської пісні «Вітрила пригод», а ще провела черговий майстер-клас для найактивніших учасників «Школи сучасної журналістики» і завдяки цьому вони примудрилися першими взяти інтерв’ю у новообраного голови Шацької селищної ради Сергія Віннічука.

Згодом викладач Шацького лісоколеджу Юрій Кононенко показав вольєр, який за сприяння ДП «Шацьке УДЛГ», ДП «Любомльське ЛГ», ДП «Прибузьке ЛГ» будують ВОО ФМСУ та студенти Шацького лісового коледжу ім. Валентина Сулька, також лісовий розсадник коледжу. А вже в неділю директор Шацького національного природного парку Володимир Захарко та новопризначений начальник Шацького відділення Національної поліції Любомльського відділу ГУ НП у Волинській області Петро Пантік запросили у рейд лісовими угіддями. І ця мандрівка була захоплива: рейдарям вдалося врятувати від собак козулю, а ще познайомитися з місцевим мисливським господарством, яким опікується Олександр Наумич. Цей надзвичайний патріот мисливської справи давно запрошував у лісове прикордоння України з Білоруссю. Ми були вражені надзвичайно мальовничим і скромним лісовим мисливським обійстям, дізналися багато цікавого про диких звірів цього багатогектарного лісовиська. Воно розташоване на території Поліського та Шацького лісництв ДП «Шацьке УДЛГ»… А ще мали можливість поговорити з легендою Поліського краю – 81-річним єгерем Василем Сидоруком – лісорубом і грозою вовків. А за зілля, коли рве для своєї настоянки, дід Василь у подяку кладе окрайчик хліба. А коли хлібчика нема, зілля не рве. Такого незвичного світогляду дотримується цей кропивницький пастух дикозвір’я. А ось лісничий Поліського лісництва Сергій Смічик, показуючи підгодівельний майданчик, звернув увагу на улюблену спостережну вишку вже покійного Бориса Клімчука. Нам пригадалося, як Борис Петрович розповідав журналістам про своє полювання на дзіків. Вочевидь, у цьому ліску воно і відбувалося. Він стояв на номері, у нього була найкраща мисливська зброя, погоничі подали прямо на нього найбільшого сікача цього лісу, і він, прицілившись, вже легенько тис на спусковий гачок, та враз прийшло прозріння: «Це ж я відповідальний за життя людей цього краю. Хіба тільки людей? І за диких звірів…» Того разу Борис Петрович так і не вистрілив… З цієї спостережної вишки, можливо, не раз підглядав за життям диких звірів Західного Полісся цей державний діяч – дипломат і голова облдержадміністрації, а ще мандрівник і природолюб.

Ось така незвична передплатна кампанія вийшла.

*******

Цього тижня передплату ми проводили і призи роздавали також на славній Старовижівщині. Незважаючи на похмуру погоду, на поштах сіл Мокре, Кримне й Любохини було тепло від посмішок. А кожному, хто передплатив «Волинську газету» на наступний рік, ще й подарунки душу гріли.

– Ой, до Миколая цілий тиждень, а ви нам уже свято влаштували, – гомоніли жіночки і кожній кортіло дізнатися, який приз вона витягне разом із лотерейним квиточком. 

Молодшим господиням тортівницю подавай. Любителям гучних бенкетів кортіло виграти склянки та стопочки. Як гарячі пиріжки, розхапали наші читачі хто добротне відро, а хто – миску, щоб вимішувати «Олів’є» на свято.

Справжніми родзинками лотерейного столу були глечики й макітри. А беззаперечним улюбленцем читачів «Волинської газети» стало керамічне поросятко, отримати яке кортіло чи не кожному передплатнику. Що, вам теж захотілося взяти участь у безпрограшній лотереї? Ну, тоді ми їдемо до вас! Про дату проведення передплати запитуйте у листонош.