«Всім жителям міста Горохів римокатолицького віросповідання з часу заснування до 1972 року. Імена ти їх, Господи, знаєш. Пом’яни їх у Царстві Твоїм». Цей напис на пам’ятному знаку у Горохові тепер нагадуватиме кожному і всім про тих, хто був похований на римсько-католицькому кладовищі, ліквідованому радянською владою у 1973 році.
Ідея і її реалізація – спільна з поляками, як і єдина мета. Тож помолитися і віддати шану пам’яті прибули заступник голови райради Анатолій Клемба, радник голови райдержадміністрації Олександр Супрун, Горохівський міський голова Віктор Годик. Був і екс-голова Горохівської райдержадміністрації, тепер уже військовий, командир бойової групи, котрий у складі прикордонних військ ніс службу у зоні АТО, Сергій Годлевський. Саме він став ініціатором благородної справи.
Генеральний консул РП у Луцьку Беата Бживчи теж запалила лампадку на місці знищеного кладовища у Горохові.
Ми вкотре довели, що маємо спільну пам’ять, спільний біль і вміємо разом реалізовувати дуже важливі плани, зазначила пані Беата.
Прибули на освячення пам’ятного знаку і віце-президент «Фундації Незалежності» (м. Люблін) Пшемислав Яшкевич, представники фундації Ян Федірко та Даріуш Палюшинскі, а також троє волонтерів із Польщі.
Спільною стала і молитва. Освячували знак настоятель римсько-католицького парафіяльного костелу Вознесіння Господнього у Горохові о. Гжегош Оважани та настоятель Свято-Вознесенського храму УПЦ КП, декан Горохівського р-ну о. Андрій Сидор.
І на місці вічної пам’яті присутні запалили лампадки…
Варто зазначити, що за таку справу на Волині беруться не вперше. Ініціативу про встановлення пам’ятного знаку у с. Сереховичі Старовижівського р-ну висловив голова Волинського осередку Асоціації народних депутатів України Андрій Бондарчук під час засідання обласної комісії у справах увічнення пам’яті учасників АТО, жертв війни та політичних репресій.
На тому місці, де у Сереховичах ініціюється встановлення знаку, у 1946 р. радянські вандали з атеїстичними переконаннями спалили церкву, збудовану ще у 1888-му. А біля того храму було старовинне кладовище. Його теж не оминули доля знищення. Аби не лишити й сліду від місця вічного спочинку кількох поколінь серехівчан, навіть зняли метровий шар землі. Тоді радянські вандали не врахували лише одного: пам’ять не згорає, її також не можливо зрівняти із землею.
Світлана ДУМСЬКА.
