Волинський апеляційний: що ми про нього (не) знаємо?
Стереотип формують одиниці, а вірять йому майже всі. Візьмімо, до прикладу, львівського суддю Зварича та його доларові засівання. Чи київського «служителя» Родіона Кірєєва, чиї рішення аж, даруйте, смерділи політичним замовленням. Або людей у мантіях, які оголошували вироки учасникам Майдану. І тут же згадаймо суддів Апеляційного суду Волинської області, які не активіста Ігоря Гузя (нинішнього нардепа) в період Євромайдану засудили, а прокурора на глум виставили (в толерантній формі, звичайно).
Можливо, розмова, до якої запросив голова Апеляційного суду Волинської області Петро Філюк, допоможе нам по-новому глянути на усталені, здавалося б, закони?
У всіх на устах сьогодні слово «реформи». Реалізувати їх вимагають і міжнародна спільнота, і самі українці. «Та яку реформу судової влади пропонує нам Верховна Рада?» – риторично запитав Петро Тодосьович. Щоб не бути голослівним, він зацитував усього декілька фраз із проекту майбутнього закону про судочинство в Україні й навіть не спеціалісту юриспруденції стала очевидною безграмотність авторів проекту, некомпетентність, повна відсутність розуміння, що таке правосуддя і як його чинити.
– Там, у Києві, пишуть закон, не маючи жодного уявлення, як працюють місцеві суди, який у них склад, скільки справ доводиться розглядати. Скажімо, голову суду пропонують обирати на зборах колективу. Пропонують, навіть не здогадуючись, що колектив більшості районних судів – це всього троє людей. І от уявіть собі ці «вибори»: один суддя – секретар зборів, ще один – кандидат на голову, а ще один відсутній за станом здоров’я, – навів один із прикладів абсурду Петро Філюк. – Таке враження, що автори цих змін забули: 90 процентів усіх судових справ починаються в місцевих судах і там же закінчуються. Тому саме міських і районних суддів треба запитати, як удосконалити роботу судової влади, аби вона працювала чітко, чесно й зрозуміло.
Петро Філюк разом із колегами з інших областей навіть готові були зустрітися з Президентом, обговорити зміни до Конституції, озвучити пропозиції професіоналів, а не кабінетних чиновників.
– Але, – зізнався Петро Тодосьович, – нашу думку не те що не врахували – навіть почути не захотіли. Тому те, що маємо зараз, це не реформа, а глухий кут.
Кому ж вигідно не робити закон простим та зрозумілим, а у всіх невдачах звинувачувати «суддів-хабарників»?
– Так, не все у нас бездоганно. Але чим, скажіть, суддя заважає проводити реформи в економіці, соціальній політиці, фінансах? Щось десь ми не так робимо тут, на Волині, – приїдьте, скажіть і будемо виправляти. Але ж ні: ніхто не їде. Бо насправді всі оті скандали з екранів телевізора робляться для того, аби відволікти увагу українців від реальних проблем, – переконаний голова Апеляційного суду. А його заступник Віктор Стрільчук, який теж долучився до відвертої розмови, зауважив:
– Ми самі зацікавлені очиститися від осіб, які своїми ганебними вчинками таврують судову владу загалом. Аби чути людей і їхні зауваження, в Апеляційному суді Волинської області ще з 2010 року проводимо анонімне опитування всіх, хто відразу після судового слухання мав бажання поділитися своєю думкою про нашу роботу. Людям пропонуємо за п’ятибальною шкалою поставити оцінку роботи судді, справедливості винесеного ним рішення, етичності його роботи, комфортності перебування людей у приміщенні суду.
Серед інших було в анкеті й питання «Чи відомі вам випадки хабарництва?», де людина могла без зазначення свого імені вказати прізвище ймовірного судді-корупціонера та справу, яка могла бути вирішена через гроші.
– Торік 24% опитаних, тобто кожен четвертий, відповідав на запитання про хабарництво: «Так відомо». Але решта 76%переконалися: не все у нас вирішується через гроші, – наголосив Петро Тодосьович. І для переконливості навів іще одну статистику: протягом року волинські судді розглядають майже 60 тис. справ, у кожній із них задіяно як мінімум дві людини, які між собою судяться, плюс свідки, нерідко – «група підтримки», адвокати, словом, за рік на власному досвіді оцінити роботу місцевих судів області випадає більш як 200 тис. волинян (а це кожен п’ятий наш житель!):
– І якби судді справді виявилися такими негідниками, як про них говорять, то їх усіх би давно на вилах повиносили! – переконаний Петро Філюк.
На підтвердження цих слів наведемо офіційні дані, що їх оприлюднила громадська організація «Партнер». Її керівник Сергій Адамчук разом із колегами вже три роки поспіль проводять опитування щодо роботи суддів. І ось цифри незалежного аналізу: загалом судовій владі Україні довіряє лише третина волинян, натомість волинським суддям (міським, районним, обласним), довіряє майже 60% волинян. Суттєво вищу оцінку порівняно із загальноукраїнськими показниками отримав Апеляційний суд області. За 5-бальною шкалою йому волиняни поставили 4,5 бали (середній бал по Україні – 4,1). При тім, що 64% опитаних поставили «відмінно», і менше семи – «незадовільно».
Хоча працювати волинським служителям Феміди ще є над чим, відверто сказав Петро Філюк. Бо, за тим же опитуванням, Апеляційний суд має нижчу, порівняно із загальноукраїнською, оцінку щодо незалежності й неупередженості розгляду справ, довіри до судової влади Україні тощо.
Аби сформувати власну, а не кимось нав’язану думку про суд, Петро Філюк разом із своїми колегами запрошує волинян до активної співпраці. І не лише журналістів, а й із усіх, кому цікаво на власні очі побачити, як вершиться правосуддя.
– Іще з 2006 року ми запровадили відкриті судові слухання. На розгляд найбільш резонансних справ неодмінно запрошуємо журналістів і громадських активістів. За нашої ініціативи ведеться тісна робота зі школярами і студентами, яким пропонуємо бути присутніми під час судових слухань, проводимо екскурсії приміщенням суду, невідомі сторінки минулого відкриваємо в єдиному в Україні Музеї історії становлення судової влади на Волині, який діє у приміщенні Апеляційного суду та зберігає унікальні експонати, – розповіла і наочно продемонструвала керівник апарату суду Оксана Підгайна.
До слова, відвідати музей можна всім і кожному. Просто заздалегідь необхідно з Оксаною Миколаївною домовитися про екскурсію (контакти – на офіційному сайті «Судова влада України»).
Суддя-спікер Апеляційного суду Алла Карпук теж запросила журналістів до тіснішої співпраці. Адже представники ЗМІ мають право не просто відвідувати відкриті слухання, а й без особливих дозволів проводити аудіо-, відео-, фотозйомку за використанням портативних приладів (щоправда, транслювати матеріал можна лише з дозволу суду).
Секретар судової палати з розгляду кримінальних справ Олег Клок запропонував представникам ЗМІ активніше звертатися до судді за роз’ясненнями. Бо не завжди людині без юридичної освіти легко розібратися в суддівській термінології, а це може вплинути на правильність викладу журналістського матеріалу.
– Щоб чути людей і працювати для людей, у нас щодня із дев’ятої до 18-ї години працює відділ звернень громадян. Приходьте, запитуйте, і все, що від нас залежить, отримуйте, – запропонував Петро Філюк, цим самим підтвердивши принцип: не хвалитися треба хорошою роботою, а конкретними справами її демонструвати.
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора.