Стереотип, що вишивання – суто жіноче художнє ремесло, у моїй свідомості давно
вже розбитий, адже не раз доводилося спілкуватися з представниками сильної
статі, котрі беруть в руки не тільки молоток і цвяхи, аби щось
змайструвати-полагодити, а й голку, барвисті нитки й виводять на тканині
розкішні візерунки. Одначе рідко
трапляються мужчини, котрі роблять цю справу з величезним ентузіазмом і, як
наслідок, просто вражають результатом – як кількісно, так і якісно. Власне,
саме таким є майстер вишивки Олександр Шум, із котрим мала честь познайомитися
на одній із виставок його робіт. Вишиті ікони та картини неймовірної краси! І
то діло рук чоловіка з освітою столяра-будівельника!
Олександр Шум – уродженець с. Ясне Любомльського р-ну, та вже довгий час
мешкає в Луцьку. Розповідає, що ази вишивання освоїв ще на уроках трудового
навчання, згодом, побачивши синове зацікавлення, навчала промислу матір.
– Першою серйозною роботою в дитинстві
була модна в ті часи накидка на телевізор, – розповідає Олександр Антонович.
А потім – навчання в технічному училищі, служба в армії. Не було часу, як тоді
здавалося, для дитячих захоплень. Із новою силою ожило бажання творити вже у
зрілому віці, і ось уже п’ятнадцять
років чоловік не розлучається з наборами для вишивання. Цей вид рукодільного
мистецтва став для пана Олександра не просто хобі, а продовженням його самого,
візуалізацією духовних поривань. Бо в основному митець творить ікони, а благословіння отримав привселюдно на Театральній площі
Луцька у керівника Волинської єпархії УПЦ митрополита Волинського і Луцького Ніфонта.
Свого часу благословляв на справу й нині покійний отець-доктор Дмитро Блажейовський
– відомий творець вишитих ікон й засновник Музею вишиваних ікон у Львові.
Святого отця Олександр Шум уважає не тільки духовним наставником, а й взірцем
майстерності, й саме за його ескізами вишивав свої перші роботи.
Хоча, зізнається
майстер, не ділить церкву на патріархати, тож відвідує різні православні храми
Луцька. Каже, в один із них подарував кілька своїх робіт.
– Першою моєю роботою є зображення Івана
Хрестителя у повен зріст. Над іконою я трудився півтора року, – повідав пан
Олександр. – І так, праця за працею, й
на сьогодні –вже п’ятдесят .
Періодично
твори Олександра Шума можна побачити на виставках в обласному центрі, репрезентували
цю красу і в Ковелі, селі Колодяжне, а також поза межами нашого краю: у Львові,
Глухові (Сумська область).
До слова, двійко своїх синів Олександр Антонович також навчив улюбленій справі,
й хлопці в дитинстві з задоволенням брали в руки голку з ниткою й полотно. А от
дружина відійшла в сторону, мовляв, і так в сім’ї вишивальників не бракує.
– Вишивання для мене, мов наркотик, -
порівнює майстер. – Узяв голку до рук – і вже мені добре.
Серед колекції
Олексанлра Шума, в котрій, окрім ікон, є ще картини, впадає у вічі чорно-біле
зображення палаючої свічки. Знизу підпис:
«Посвята воїнам АТО». Звісно, символізм роботи очевидний, і коментарі тут
зайві. Вразила техніка вишивки – дуже реалістичне зображення вогню.
Поділився митець і планами на майбутнє. У найближчий час хоче створити ікону Спасителя
в блакитній одежі на білому фоні. А нам залишилося лише побажати йому натхнення та нових ідей.
Ірина ВОРОБЕЙ.
Фото автора.
