Що звірі люблять гостинці, діти знають із казок. Але які
саме? Що купити для білки, що для оленя, що для зубра? Хто знає?
У Луцькій ЗОШ
І-ІІІ ст. №11 напередодні Нового року про це гомоніли всі учні і вчителі. А
спонукала до цього поїздка 4-Б у ДП «МГ «Звірівське». По книжках й в інтернеті
шукали, на ярмарках і в крамницях розпитували, який подаруночок якому звірові
купити. От що, скажімо, найбільше любить бобер? Хто знає? Бобри ж у крамниці не
ходять і в місті, щоб розпитати, не зустрінеш. Вже й батьки підключилися… І ось
подарунки закуплено, повантажено в автівки і досвідчений водій ТТК «Автоальянс»
Валерій Знищенко завертає комфортабельний неоплан до контори мисливського
господарства. З перших хвилин перебування на території ДП «МГ «Звірівське» діти
потрапляють у казку. Віковічні дуби і сосни, верби, мов лицарі які, у «залізних кольчугах», острів з «олівчиками»
осиць, які позаточували бобри… Мисливський будиночок, що курить люльку… Олень,
з яким можна сфотографуватися… А вже після екскурсії обійстям звірогосподарства
на дітей чекає мандрівка у глиб лісу, де живуть зубри, лосі, олені благородні і
олені плямисті, козулі, зайці, білки, бобри, єноти… Хлопчики і дівчатка зручно
вмощуються у пахуче сінце і трьома возами рушають на пошуки диких мешканців
цієї пущі. Єгері Микола Огура та Роман Бокій, сторож Микола Приймачук
погейкують на коней – Буржуя, Альошу і Хурму, Сивого і Кармеліту… Обабіч
дуби-велетні, сосни-велікани, обгороджені ділянки молодих сосон та дубочків,
підгодівельні майданчики для звірів.
– Їх у нас шістдесят, – розповідає в. о.
директора-головний єгер Олександр Перхалюк. – Там є і солонці, і годівнички, і
спостережні вишки.
Загалом у звірогосподарстві працює десять єгерів, вдень і
вночі вони охороняють цю казкову країну.
– Дивіться, олень! – чутно одразу декілька голосів із
підводи.
Це першокласник Влад Іщук, четвертокласники Станіслав
Котиза і Денис Іщук помітили серед дерев красивого роганя. А той став, витягнув
шию і тільки рогами покрутив.
А трохи далі вже ціле стадо трапилося на очі дітям. І хоч
цього ранку був погожий день й звірина подалася на дальні пасовища –
природнього корму у лісі ще достатньо, школярам, вчителям та їх батькам все ж
поталанило побачити тих, для кого вони везли подарунки.
Після захоплюючої кінної мандрівки лісовими путівцями,
усі повернулися в урочище Юганів. Тут батьки вже запалили ватру, приготували
запашні кийочки, на яких кожен-кожен міг підсмажити собі сосиску. А тоді
несподівано з’явився Дід Мороз, коні перелякалися, а діти – ні.
– А хто-хто тут ходить, звірів лякає? – суворо запитав
Дідусь Мороз.
– Та ж ми їм гостинці привезли! – пояснили дві подруги
Вікторія Бондаренко та Діана Онищук.
– Тоді інша справа, – подобрішав незвичний гість. – Я вам
за ваші добрі вчинки також подарую подарунки.
І подарував, уявляєте, усім-усім дітям! А потім всі стали
водити хоровод із Дідом Морозом, співати пісень та декламувати вірші. А вже, як
набігались досхочу, пригостили запеченими на вогнищі сосисками Діда Мороза,
згадали і про свої подарунки для лісової малечі та їх дорослих батьків.
У лісовому ресторанчику для звірів є «зальчики» для
свиней і оленяток, зубрів і зайців… Тож найперше хлопці й дівчата наносили сіна
у ясла для оленів, а потім заповнили сіллю солонці, а тоді взялися викладати у
годівнички картоплинки, моркву, буряки, гарбузи, відтак понасипали скрізь
зерна, навіть хліб для ласунчиків залишили…
– А коли сюди прийдуть звірі? – цікавились Вікторія
Сурду, Ірина Жук, Вадим Шищиц, Андрій Отченаш і всі-всі діти. – Ми ж для них
нічого не пошкодували… Навіть запечені сосиски самі не з’їли, а їм принесли.
– Надвечір вони обов’язкову тут з’являться, – запевнив
головний єгер.
– Такого дійства ми ще не бачили, – казали батьки Марія
Прищ та Альона Вох. – Воно і дітям, і нам дуже сподобалося.
А організували цю незвичну мандрівку до лісової пущі
класний керівник 4-Б Марія Чіпак з учителями-колегами та батьками, котрі
подбали про транспорт та подарунки для лісових звірів. А посприяли їм у цьому
працівники ВОУЛМГ та єгері мисливського господарства.
– З цих дітей колись виростуть добрі люди, можливо, серед
них є й наші помічники – майбутні єгері та лісівники, – казав Олександр
Перхалюк. – Дуже добру справу вони зробили. На свят-вечір всі звірі обов’язково
розкажуть про це Богові.
Головний єгер висловив вдячність усім природолюбам ЗОШ
І-ІІІ ст. №11, пообіцяв розповісти і зубрам, і лосям, і оленям, і свиням, і
малій звірині, хто із хлопців і дівчат кому які подарунки залишив, щоб ті особисто
приснилися кожному-кожному школярику і сказали щось таке, чого ні в телевізорі,
ні в книжках, навіть у казках, нікому не говорять.
Сергій ЦЮРИЦЬ.
На фото автора:
діти у ДП «МГ «Звірівське».