Школа №3 м. Луцька відзначає своє 70-ліття. Навчальна установа має цікаву історію: колись вона була жіночою школою, а під час окупації в ній діяв німецький (!) санітарний батальйон.
Є на планеті дороге серцю місце. Рідна школа… Весною, в оточенні дерев, стоїть вона, ніби облита вишневим і яблуневим цвітом. Тихо кружляє пух споминів… Кожного ранку, мов крихітні гомінливі струмочки, зливаючись в єдиний бурхливий потік, прямують сюди діти. Ти, школо, пам’ятаєш усіх: скуйовджених і охайних, бешкетників і сором’язливих, веселих і сумних… Обличчя, обличчя… Змінюються вони, як у калейдоскопі. І так багато років… Уже 70.
Середня жіноча школа №3 була створена на базі семирічки, яка розмістилася в приміщенні польської гімназії. Їй було передано напівзруйновану будівлю колишньої єврейської школи по вул. Ковельська, 41. Під час німецької окупації гітлерівці влаштували тут санітарний батальйон, та завдяки зусиллям директора Ганни Александрової, учнів і батьків школа була частково відремонтована. У 1959-1960 рр. закінчується добудова навчальної установи, для проведення уроків праці з’являються три майстерні.
Школа перестає бути виключно жіночою. Починаючи з 1955 р., здійснюється набір хлопчиків на навчання, а із середини 60-х років – учнівський колектив поповнюється першокласниками. Гострою проблемою для існування школи стало те, що русло р. Стир протікало біля приміщення, постійна боязнь повені створювала перешкоди в навчальному процесі. Та вже 1985-го школа готувалася до новосілля. Вона виросла неподалік від старої, по вул. Даргомижського, 5. Проте і на її долю знову випали випробування. Побудована на болотяних ґрунтах, із роками почала давати тріщини. Та завдяки мудрому керівництву школи та допомозі міської влади і ці проблеми залишилися в минулому.
Але історія була б неповною та однобокою, якби не згадати про педагогів, що присвятили своє життя дітям. Серед них – і Галина Арендарчук, і Віра Бойко, і Євгенія Данилюк, і Марія Доманська, Любов Нечипорук, Людмила Стасюк, Галина Олішанська, Алла Тарасенко та багато інших. З особливою теплотою нинішні освітяни згадують Іллю Хорунжого, який очолював педагогічний колектив у 1962-66 рр. Його наступником був Володимир Дмитрук. У цей час школа досягла значних успіхів, стала однією з кращих у місті.
Прекрасним організатором, людиною розумною, доброю і ввічливою, був Павло Бондарович. Новосілля відбулося на очах Євгена Стасюка. З 1995 р. на посаді директора – Віктор Савчук, який докладає максимум зусиль, щоб заклад залишався другою домівкою для учнів. Сьогодні у колективі – 85 педагогів, із них: відмінників освіти – 12, учителів-методистів – 15, старших вчителів – 21, учителів вищої категорії – 49, першої категорії – 14, другої – 13, спеціалістів – 5. Такі педагоги, як Оксана Зелена, Галина Ольхова, Марія Поровська, Мирослава Гнатюк, завжди раді поділитися досвідом із колегами міста та області. Вчителі середньої та старшої ланки, зокрема Євгенія Гелета, Тетяна Соловйова, Тамара Дорошенко, Тамара Мельник допомагають учням рости інтелектуально, розвиватися духовно та знайти своє місце в житті. Для успішного навчання створено 43 кабінети, 2 комп’ютерних класи, футбольне поле зі штучним покриттям, спортивні тренажери та майданчики, музей мінералів. Учні мають можливість вивчати англійську, французьку та польську мови.
Престиж школи вимірюється її випускниками, серед яких багато відомий людей краю. Це Тетяна Байда (Барбелюк) – член Братства вояків ОУН-УПА Волинського краю ім. Клима Савура, Союзу українок та Товариства політв’язнів і репресованих; Сіма Кордунова – поетеса, композитор, член обласної асоціації незалежних письменників ім. Павла Чубинського, лауреат обласної літературно-мистецької премії ім. Агатангела Кримського 2011 р.; Володимир Бондарук – поет; Віктор Дорецький – кандидат медичних наук, завідувач нефрологічного відділення ВОКЛ; Юлія та Інна Молодцова, Анна Степанюк, Анна Довгополюк – члени волейбольної команди «Континіум-Волинь-Університет», володарі Кубку України (2012,2013 рр.), срібні призери Супер-ліги України; Ніна Мокійчук – працювала старшим методистом міськно, викладачем ВІППО; Валентина Ілляшенко – кандидат математичних наук, кафедра математики СНУ ім. Лесі Українки; Микола Панасюк – журналіст газети «Вільна думка»; Микола Карабанов – завідувач проктологічного відділення обласної клінічної лікарні в Боголюбах; Віталій та В’ячеслав Клітинські – лікарі-хірурги стоматологічної лікарні; Галина Василенко – голова міського комітету профспілки вчителів; Микола Вржещ – доцент, кандидат технічних наук ЛДНТУ.
З особливим трепетом в душі хочеться згадати Сергія Шостака, Ігоря Філіпчука, Ігоря Кушніра, Сергія Дудка – учасників АТО, які в розквіті сил, не вагаючись, віддали своє життя за територіальну цілісність та незалежність України.
…Та життя школи триває. І в переддень ювілею кажемо тобі: «Наша школо! Ти – ніби єдине ціле, а ми – крихітні, але дуже важливі частинки, без яких тебе не буде. І кожен із нас несе із собою щось своє, неповторне. Здається, що зараз, у жорстокий і складний час, ти потребуєш захисту, щирої допомоги і самовідданості. Тобі потрібен ентузіазм, патріотизм, натхнення і сила, щоб витримати. Ми готові допомогти. І не тільки ми. Нас багато. Ми зробимо так, щоб ти назавжди лишалася нашою найдорожчою школою, щоб багато поколінь відчували твоє тепло, турботу, бажання зробити кожного учня справжньою людиною!».
Інна ПРОХОР, від імені педагогічного колективу школи №3.
На фото з архіву та Олени ЛІВІЦЬКОЇ: нинішній навчальний заклад; перший дзвінок у старому приміщенні школи, де тепер Інститут мистецтв СНУ ім. Лесі Українки.