А в перерві між програмами вухастий шукає… зайчиху.
Що Заєць може говорити людським голосом та виступати по телевізору, то це відомо ще з харизматичного мультика «Ну, постривай!». Пам’ятаєте, як, ховаючись від Вовка, кмітливий вухань заліз в один із «ящиків» та імітував виступ «телезайця» піснею «О соло міа…»?
Отож бо! Але наш, городоцький Заєць, на відміну від вигаданого персонажу, голос якого озвучувала актриса Клара Румянова, є повністю реальною живою істотою, яка мешкає за цілком конкретною адресою!
– Шукаю зайчиху для зайця… – мовив якось мій знайомий маневицький природолюб Іван Філюк. – Бажано, щоб любила дивитися телевізор.
А відтак оповів незвичну історію. Іван Степанович – за фахом лісівник, працював мисливствознавцем, тепер – інженер з охорони праці ДП «Городоцьке ЛГ». Свого часу відомчу квартиру поміняв на власний будинок, який збудував на околиці села Городок біля колгоспного саду. Досадив ще й сто сосонок і берізок, щоб захищали садибу од вітрів, обзавівся пасікою, всілякою живністю, викопав ставочок, запустив рибу. Невдовзі помітив, що його обійстя облюбували бобри, занадились до ставка, перепланували на свій лад, нарили підземних ходів, наробили дамб, додаткові озерця та канали… Звісно, не забарилися об’явитися і білки… Про птаство годі говорити: у садку – кількасот яблунь і груш, є калина, інші дикорослі ягоди. Якось, косячи траву, знайшов мале зайченя. З того часу воно і живе у природолюба. З боязкого малюка виросло у спритного стрибуна, але упевнено тримається тільки поряд зі своїм рятівником.
– Дуже любить разом зі мною дивитися телевізор, – розповідає господар. – Всядеться на руках і з цікавістю спостерігає за тим, що відбувається на екрані.
Коли господареві потрібно відлучитися, телевізор зайчикові – за няньку. Харчується довговухий домашніми смаколиками. До нього звикли й інші мешканці садиби – кролі, птиця, хрюки.
– Ще б зайчиху де знайти, була б у мене заяча республіка, – сміється господар.
Дружина Галина Григорівна до чоловікового захоплення ставиться з повагою. Хоча й зізнається, що ця його любов до диких мешканців вартувала їм риби у ставку. Бобри так каламутили воду, що навіть карасі там не вижили б. Утім, минулого спекотного літа у селі попересихали всі водойми, а їх ставок був із водою – бобри втримали, тож господиня мала чим рятувати городину.
Сам господар усе життя присвятив охороні диких мешканців. Іван Філюк вважає, що звірі, риби і птаство також потребують людської любові та захисту. З цим погоджується і зайчик, який тихенько сидить на руках у природолюба. До цього Старого Нового року (фото ще осіннє) він добряче підріс і шубку поміняв на білішу. Такий вухатий любитель телевізійних шоу – мабуть, єдиний на всю Україну. Як, втім, і сам господар, котрий долучив найду до цього людського хобі.
Сергій ЦЮРИЦЬ.
На фото з мультфільму «Ну, постривай!» та автора: Вовк вітає Зайця з телевізора; Іван Філюк та його вухастий кавалер.