Про
те, як реформа адміністративного устрою, а одним словом – децентралізація – має
принести відчутні позитивні зміни у кожне село, ми бачимо з телевізійних
екранів, читаємо у газетах та чуємо з уст вседержавного та обласного
керівництва вже от без малого рік – відколи був прийнятий Закон України «Про
добровільне об’єднання територіальних громад». Віднедавна маємо нагоду
спостерігати, як облаштовують своє життя у перших 5 волинських громадах. А
директор Офісу реформ в області Анатолій Пархом’юк запевняє: хоч і далеко не
все гладко, але таки відбувається. І події ці – історичні.
– Наші громади – це Устилузька
міська, Зимнівська сільська Володимир-Волинського району, Голобська селищна та
Велицька сільська Ковельського і Смолигівська Луцького – вже зареєстрували свої
ради, тепер вони отримали статус юридичної особи, набувають повноважень, що
близькі до тих, які мають міста обласного значення, готуються до переходу на
прямі міжбюджетні відносини з Держбюджетом і потрохи перебирають на себе права
повноцінного власника і господаря своєї території та майна.
–
Звісно, події історичні, проте все просто хіба на словах. А насправді голови
новообраних громад не раз зазначали про труднощі, з котрими зіштовхнулися.
– Бути першими у справі
реформування, та ще й коли законодавство потребує вдосконалення, завжди важко. Так,
проблеми виникали з самого початку і досі їх не менше.
Наприклад, довгий час на рівні
парламенту не ухвалювався закон, який чітко визначає процес реєстрації, та й
узагалі – всі норми, за якими передача тих повноважень відбувається. Тепер
виникають питання із передачею майна, що на балансі району. Або й навіть ситуації,
котрих ніхто не міг передбачити. Наприклад, голова сільської ради, що увійшла у
склад громади, за законом, має виконувати функції старости. А він зараз у зоні
АТО. От і міркуємо разом, що робити. Кожна така ситуація – досить унікальна.
Та, повірте, люди, які пішли на це об’єднання, вже однозначно лідери та
ініціатори, тож і вихід, відповідно, завжди знаходять. Звісно, не без допомоги,
у першу чергу, й наших експертів.
Треба мати віру у справу, наполегливо
йти до поставленої мети. І такі люди –небайдужі, ініціативні, прагматичні – є. Ми
це побачили. Вони здатні взяти на себе відповідальність. На їхньому прикладі ми
сформуємо чітку систему, за якою всі наступні громади будуть іти вже значно
легше і впевненіше – протоптаною дорогою реформи. Хоча, і це не варто
заперечувати: кожному доведеться наступити на свої децентралізаційні граблі.
–
Відомо, що наступною стане Шацька громада, де вже у березні відбудуться вибори.
А що інші райони? Наприклад, раніше Офіс реформ розповсюджував інформацію про
те, що громада із центром у Павлівці на Іваничівщині – на завершальній стадії
створення.
– Павлівська громада справді мала
бути у списку лідерів. Там живуть ініціативні люди, котрі не просто готові
взяти на себе відповідальність, а й мають усі можливості для подальшого
нормального життя. Із самого початку формування перспективного плану там було
чітке бачення й активно велася робота над підготовкою необхідних документів.
Але три сільські ради з незрозумілих причин раптом, можна сказати, передумали.
Хоча насправді так і не визначилися, за вони чи проти об’єднання. Правда, одна
сільська рада, не стану зараз конкретизувати, таки написала відмову, хоча
пояснити причину їм було важко, бо ж інших варіантів об’єднання у них нема. Я
вже не раз повторював: вийшло так, що закон захищає тих, хто нічого не робить.
Тож нині на рівні експертів ведуться розмови, аби змінити ті нормативи.
Безпосередньо щодо громади з
центром в Іваничах, то там теж – ні заперечень, ні конкретних дій. Виникають
також питання щодо громад, котрі розміщені довкола Нововолинська. А ще невизначеність
– із громадою з центром у Литовежі, куди, за перспективним планом, має увійти
слище Жовтневе. А там люди хочуть самостійності. І мають для цього підстави,
адже у них – розвинена інфраструктура. Правда, факт, що так сталося (аналогічна
ситуація – у багатих селах довкола Луцька), бо мали особливий статус і
відповідно – підтримку Нововолинська.
Бужанка і Поромів, наприклад, теж
претендують на свою самостійність через те, що там – шахти, котрі, як
сподіваються місцеві, дадуть їм достатньо фінансів.
Тож необхідно вести серйозні
переговори. Щодо інших районів, то вже надходять запрошення від різних сіл, аби
обговорити питання децентралізації. Із цим виникла певна пауза перед виборами, але
зараз робота активізується. Переконаний: зовсім скоро ми будемо вносити зміни і
в перспективний план, і про вибори у нових громадах почуємо.
– Зараз
активно обговорюється питання підготовки стратегій розвитку громад, створення
ЦНАПів. Що вже перейшло із рівня розмов до активних дій?
– Найбільше таких своєрідних
бонусів отримає Устилузька громада. Вони мають шанс виграти у конкурсі
проектів, що оголошений Мінрегіоном та розроблений спільно з німецькими
партнерами, для створення ЦНАПу – вже пройшли у другий тур. Крім того, у рамках
проекту Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії ВОГО «Асоціація
регіонального розвитку», президентом якої працюю, розроблятиме стратегію їхньої
громади.
1-2 лютого ми спільно з
партнерами працюватимемо безпосередньо у громаді. Будуть зустрічі з місцевою
владою, представниками виконкому, депутатами, активістами, аби вирішити перші організаційні
питання та напрацювати основні напрямки подальшої роботи. На тих зустрічах буду
я особисто, а з польської сторони прибуде Павел Прокоп – фундатор і голова Фонду
Менеджерських Ініціатив Любліна, який має чималий досвід у реалізації подібних
проектів.
Наша організація також має чим
ділитися, адже ми працювали над розробкою стратегії Луцька, області, і от тепер
цей досвід спробуємо втілити на рівні громади. Хочу лише сказати, що стратегії
для громад – досить важливі. Це – запорука розвитку у майбутньому.
–
Разом із головами об’єднаних громад ви нещодавно відвідали Польщу. Очевидно, ця
поїздка теж принесе якісь практичні результати?
– Ми брали участь у конференції,
що відбулася в польському Любліні і стала підсумком реалізації проекту
«Зміцнення партиципаційної демократії на Люблінщині». Під час цієї конференції
експерти обговорили зведені результати досліджень якості життя, що проводилися в
трьох ґмінах Люблінщини – Любартув, Ленчна, Ополє Любельське. Така форма
дослідження – досить дієва. Адже за мету ставлять не просто показати проблеми,
а визначити головне джерело. От, наприклад, ці дослідження у Польщі показали,
що не завжди рівень життя людей та довіра до керівника – ототожнюються. І це
означає, що не завжди винен в усіх бідах, як у нас звикли вважати, голова,
іноді причини лежать у правових нормах, неврегульованості законодавства. Якщо
це виправити, то піде розвиток. Ми ж у силу своєї заполітизованості у будь-яких
проблемах звикли звинувачувати владу.
Ця модель вивчення стану
місцевого суспільства, до речі, протягом багатьох років успішно застосовується
у Швейцарії. Виявлені проблеми стають предметом для дискусій у колі експертів,
які й випрацьовують шляхи їх подолання.
Тож уже цього року ми започаткуємо
таку діяльність у наших громадах. Вже будуть перші результати роботи, перші
показники. Звісно, у цьому процесі будуть і виїзди у польські гміни,
розроблятимуться спільні польсько-українські проекти, щоб у майбутньому наші
громади могли вийти на можливість роботи у рамках проекту
Польща-Білорусь-Україна.
Спілкувалася
Світлана ДУМСЬКА.