Сформований нинішньою парламентською більшістю уряд включно з прем’єром Арсенієм Яценюком нарешті прозвітує. Вже ні в кого не викликає сумнівів, що відбудуться певні кадрові рокіровки.
Але дуже сумнівно, щоб ця правляча коаліція була здатною методом проб і помилок, які постійно супроводжували її діяльність, на старому фундаменті збудувати нову архітектуру продуктивної владної моделі.
На прогрес сподіватися марно з однієї простої причини: хоча держава повернулася до парламентсько-президентської форми правління, по суті своїй жорстка вертикаль не змінилася.
Та ще більше згущуються хмари перед променями стриманого оптимізму від розуміння, що новий склад Кабміну спробують призначити на роботу старі депутати, котрі вперто не хочуть зрозуміти, що більшість проблем в Україні виникла не через зовнішні впливи, а від їхньої безтолкової роботи.
Прийшовши на хвилі емоцій після Революції гідності, вони на практиці виявилися нездатними адекватно реагувати на виклики часу. Паталогічне бажання вирішувати всі проблеми за «квотним принципом» призвело до жорстокої усобиці, коли кожне профільне міністерство перетворилося на сферу впливу того чи іншого олігархічного клану, який ховається за ширмою тієї чи іншої партії. Навіть призначення керівників районних та обласних держадміністрацій із прозорої та публічної площини знову поринуло в помийну яму закулісних переговорів та волюнтаристських підходів. Верховна Рада і Президент, які клялися, що всю владу передадуть громадам, так і не виконали основних обіцянок: не проголосували за закон про імпічмент, не відмовилися від недоторканності, не відділили владу від бізнесу, не змінили систему призначень місцевих керівників на обрання їх усіма людьми.
Та ситуацію ускладнює ще й катастрофічне двовладдя на Печерських пагорбах. Де-юре вся повнота влади зосереджена в руках призначеного парламентом уряду, а де-факто за Президентом зберігається не менш сильні важелі управління країною. Виходить так, що «Болівар двох не вивезе». Тобто доки в КМУ політики призначатимуть політиків, толку не буде. Тим більше, що з травня (коли обирали главу держави) і жовтня 2014-го (приступив до роботи новий склад Верховної Ради) ситуація в країні змінилася до невпізнання, й більшість людей уже не підтримує цих політиків. І кого б вони не призначали, результат однозначно буде від’ємним. Бо, як казав один із аксакалів волинської влади Антон Кривицький, якщо навіть поряд поставити двох одноногих інвалідів, все одно один із них не буде з двома кінцівками…
Тому досвід діяльності цієї влади підтверджує наявність «камікадзе». Тільки на цих «священних самогубців» перетворився не Арсеній Яценюк зі своїми міністрами, а весь народ.
Володимир ДАНИЛЮК.