Такого покарання вимагала 53-літньому лучанину ковельська прокуратура.
Упродовж восьми років ковельські прокурори хочуть посадити за ґрати обласного чиновника та бізнесмена, із яким співпрацювала облдержадміністрація. Стражів закону не зупинило навіть те, що підприємець добровольцем пішов в АТО, вийшов із Дебальцевого, захищав Донецький аеропорт, став комбатом і був нагороджений державними відзнаками. Чому ж нещодавно Ковельська міжрайонна прокуратура знову наполягала на восьми роках тюрми для кіборга з Луцька?
Під час слухання в Апеляційному суді Волинської області вдалося з’ясувати: ця непроста історія розпочалася ще взимку 2007-го. Саме тоді Київ перерахував на Волинь майже 400 тис. грн, аби місцева влада відремонтувала тепломережі в селищі Турійськ. Але ж як хитро зробили столичні чиновники: гроші спрямували в середині грудня, і якщо область не встигає ці кошти використати до кінця місяця, в січні обласне казначейство поверне всю суму на Київ. Мовляв, хто не встиг – той запізнився.
Аби запобігти можливій «чепе» з тепломережами Турійська, начальник управління капітального будівництва облдержадміністрації Олександр Волійко зважується на порушення закону: пропонує директору ПП «Енергоресурси» Ігореві Шевчуку відзвітувати перед Києвом, нібито кошти освоєні, а насправді використати їх уже після нового року (бо як інакше прокласти труби у замерзлій землі?).
Ігор Шевчук погоджується. Разом із Волійком вони складають та печатками затверджують фіктивні документи. Через чотири місяці, тобто у квітні 2008-го, дійсно здають тепломережі в експлуатацію, і ті слугують жителям селища дотепер.
Здавалося: ну, подумаєш, до таких порушень вдавалися фактично керівники всіх областей. Та прокурори – люди всевидющі. Тільки десь хтось піде всупереч закону – вони вже тут як тут: відстоюють інтереси держави. Причому – вимагають покарання за всією суворістю закону (хоча по секрету вам розкажу про підозри потерпілої сторони, яка припускає: справа тут – у прокурорському керівникові (тепер уже – колишньому), який прямим текстом говорив: не заплатите – по судах затягаю. Можливо, то неправда?
Чи навмисний наклеп?!
Зміна прокурорів (від генерального до районних) не змінила позиції ковельських правоохоронців у подіях 8-річної давності. Незважаючи на те, що із серпня 2014-го Ігор Шевчук у свої 51 рік пішов добровольцем і перебував на передовій до 28 грудня 2015-го, ковельські прокурори знову взялися за справу «мегакорупцінерів». Та ще строк вимагали – вісім років із конфіскацією майна!
Щоби минулої осені бути присутнім на судовому слуханні, Ігор Шевчук брав кількаденну відпустку і зі Сходу їхав до Міста залізничників. 30 жовтня Ковельський міськрайонний суд дав прокуратурі відкоша. Бо та вимагала покарати Волійка та Шевчука за те, що вони умисно, зловживаючи службовим становищем, нібито вчинили розтрату бюджетних коштів в особливо великих розмірах і що буцімто завдали державі великої шкоди (такий злочин карається за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України).
Під час жовтневого слухання ковельські судді дали оцінку подіям і, почувши, що тепломережі справно діють до цих пір, риторично запитали: то в чому ж розтрата? Привласнення? Збитки державі? Нема. Тому єдине, за що покарали Шевчука та Волійка, штрафом в 1 тис. 700 грн за «внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей». А позаяк строки позовної давності вже закінчилися, то обох підсудних відразу ж і звільнили від цього штрафу.
Але прокуратура оскаржила це рішення в Апеляційному суді Волинської області. Тільки цього разу ( а засідання відбулося наприкінці січня) Ігореві Шевчуку довелося не з АТО відпрошуватися, а з госпіталю. Бо після демобілізації боєць із тяжкою контузією намагався позбутися бодай нестерпного головного болю.
Головуючий у справі Петро Філюк уважно вислухав обвинувачених. Знову поцікавився у представника Ковельської міжрайонної прокуратури: скільки ж привласнено коштів, якщо всі передбачені договором роботи виконані в повному обсязі? Кому заподіяно шкоду? В чому тяжкі наслідки? На жодне з цих питань прокурор знову не знайшов що відповісти. Та, попри це, все одно вимагав кіборгу з Луцька восьми років тюрми з конфіскацією майна, а пенсіонерові Волійку – на рік меншого тюремного ув’язнення.
Справа, шита білими нитками, знову пішла по швах. Петро Філюк, як і судді першої інстанції, не знайшов у діяннях підсудних складу злочину за ст. 191, а за підроблення Волійком та Шевчуком документів покарав їх штрафом, од якого відразу звільнив через закінчення строків позовної давності.
Насамкінець комбат Шевчук, який за бої в Дебальцевому отримав відзнаку «За військову доблесть» і зараз представлений до нагороди орденом «За мужність», звернувся до прокурора:
– Колись ваші діти чи внуки запитають: «Що ти робив, коли в Україні була війна?». І вам нічого буде сказати.
– Я протестую! – схопився прокурор. – Ці слова до справи не вносять ясності!
– Зате вони, можливо, внесуть ясність у ваше життя. Бо відповідати за свої вчинки доведеться кожному…
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора.