Коли окупанти розстріляли сім’ю директора школи Болеслава Зієнтара, односельці поховали його на місці зруйнованого навчального закладу. До цих пір могила учителя математики та керівника перебуває у шкільному дворі.
Історія першої сільської альма-матер у селі на окраїні Ратнівщини, на жаль, трагічна. Мовчазною згадкою про минуле нині є скромний пам’ятник, за яким, зі слів директора нинішньої Щедрогірської ЗОШ Світлани Мельник, доглядають школярі та вчителі. За іронією долі, біля цього місця завжди лунає дитячий сміх та гамір. Не дивно, бо зовсім поруч – школа. Подвір’я щебече дитячими голосами. А 1943-го воно мовчазно спостерігало за нечувано жорстокими звірствами окупантів. Кажуть, німецьких…
Архіви свідчать, що школа у с. Щедрогір функціонувала із 1885-го. Тоді вона мала статус церковно-приходської, а вчителювали в ній священики та дяки. За Польщі у 20-30 рр. ХХ ст. у селі відкрили новий навчальний заклад. Точніше – облаштували школу у хаті Григорія Понікарчука та Юхима Ляха, тим часом господарським способом зводили приміщення для освітянської установи. З розповідей старожилів відомо, що нова будівля мала п’ять кімнат, була вкрита черепицею. У кожному з п’яти класів навчалося понад двадцять учнів… А з кінця 1939-го вчителі викладали предмети не польською, а українською мовою! Директор школи – поляк Болеслав Зієнтар –був учителем математики і дуже інтелігентною та розумною людиною.
Недовго так тривало. Згодом, як відомо, влада на Волині від одного окупанта перейшла до іншого, «червоні господарі» почали хазяйнувати і в цьому селі. У розпал війни, пекельного 1943-го, коли на Волині загострилися українсько-польські протистояння, прийшла біда і в Щедрогір. Село, до речі, було у прифронтовій зоні і добряче потерпіло, вогнем війни було знищено 85 (!) хат. Німці одного дня спалили і сільську школу. А директора Болеслава Зієнтара та його сім’ю розстріляли на подвір’ї закладу, а потім там же і схоронили…
…1976-го в Щедрогорі збудували нову школу (поблизу місця, де стояла стара), аж на 460 учнів. Щоправда, нині у ній значно менше школярів. Простора. Добротна. Горда за успіхи своїх випускників та вчителів.
А історія загибелі Болеслава Зієнтара та його сім’ї лишається недослідженою. За що і, головне, від чиїх рук загинув директор? Навіть напис на тому пам’ятнику, що поблизу школи на місці його могили, не розповідає, що за родина знайшла спочинок у цьому місці. До речі, поховання час від часу відвідують поляки.
Читаємо: «Тут поховано 5-х жителів польської національності, що загинули у роки Великої Вітчизняної війни». Чому, спорудивши скромний пам’ятник, чиновники радянської доби не зважилися написати, кому саме належить могила, можна лише здогадуватися…
Олена ЛІВІЦЬКА.
На фото автора: вчителі щедрогірської школи у повоєнні роки; пам’ятник розстріляній родині директора-поляка.