18
лютого – 28-й день народження Героя із с. Боровичі Маневицького р-ну. І земляки
зробили своєму захиснику подарунок – у стінах рідної школи, де він навчався,
отримав путівку в самостійне життя, відкрили меморіальну дошку на його честь.
Бо його пам’ятають, на його прикладі тепер у школі виховуватимуть патріотів…
Олексій Ярмолюк загинув від
важких поранень, отриманих при виконанні бойового завдання на сході України.
«Всі любили його за легкий
характер і веселу вдачу. Альоша завжди був світлою, доброю, чуйною людиною.
Після закінчення середньої школи – служба в армії, потім – навчання в
Харківській академії внутрішніх справ, де вчився заочно, одночасно працюючи
дільничним інспектором. Але так сталося, що невдовзі змінив професію і пішов у
будівельники. Там, на будівництві у Києві, знайшов свою майбутню дружину. Та
сімейне щастя було недовгим. У лютому 2015 року Олексія мобілізували в зону
проведення АТО за спеціальністю «сапер». Пройшов підготовку на Старичівському,
Володимир-Волинському, Рівненському, Миколаївському та Новомосковському
полігонах. Після чого Олексія відправили на базу у Володарський край Донецької
області. Разом із бійцями підрозділу він постійно був на виїздах, щоденно
наражаючись на смертельну небезпеку, адже весь цей час доводилось працювати на
замінованих територіях. У передостанній день липня вечірньої пори Олексій і
його товариш були на завданні під Талакіївкою (Донецька область). Ох, і не хотілося
ж хлопцям іти в той вечір туди, де вони щоразу доторкалися до смерті. Наче
відчували щось. Там біда їх і знайшла – підірвались на міні. Альоша дуже і дуже
хотів жити. І все кликав свою Таню. І благав про порятунок, адже вдома на нього
чекала така велика родина – мама, тато, сестричка, брати і кохана дружина. А
рани були страшні. В лівій нозі від коліна до стегна більше 20 осколків. Права
нога вся у рваних мінно-осколкових пораненнях. Дуже пошкоджена була і одна
рука. За короткий проміжок часу два рази зупинялося серце. Два рази лікарі,
констатувавши клінічну смерть, повертали його до життя. Не витримавши такого
навантаження, відмовили нирки. Рани, кров, бинти, ін’єкції, трубки, трубочки,
апарати штучного дихання і штучної нирки, наркози, операції і – біль, біль,
біль… «Ми робимо все можливе», – чулася незмінна відповідь лікарів. З кожним
днем ставало все гірше. За неповних три тижні Альоша переніс 8 операцій. Але
вони не допомогли. 18 серпня 2015 року серце Героя, втомлене від процедур і
знесилене від болю, зупинилося…» так зворушливо розповідають про свого земляка боровичани.
Вшанувати пам’ять Героя та
підтримати батьків прибули благочинний Колківської округи протоієрей
Андрій Закидальський, настоятель місцевого храму Петро Яночко, голова районної
державної адміністрації Андрій Линдюк, голова районної ради Анатолій Мельник,
сільський голова Тамара Мандзюк, заступник військового комісара Олег Морозюк,
заступник командира частини з особового складу, в якій проходив службу Олексій,
– Олександр Смик, колеги з органів внутрішніх справ, друзі, однокласники та
односельчани.
Право відкрити Меморіальну
дошку надали найріднішим – братові Андрію та сестрі Тамілі. Учні школи поклали
квіти і запалили лампадки.
За
інформацією відділу інформаційної діяльності та комунікацій із громадськістю апарату
Маневицької райдержадміністрації.