Надія Чумак вирощує рекордні кавуни

– Овочів у нас було завжди вдосталь. А з років, певно, 14 я взялася разом із мамою вирощувати кавуни, – провадить господиня. – Перше насіння купили в магазині, в землю помістили і, як за малою дитиною, доглядали. Виросли кавунці розміром – наче два кулаки. Зате смак мали – неповторний! І відтоді (з невеликими перервами на мій декрет) ця баштанна культура – неодмінний житель нашого городу.

За майже півстолітній досвід Надія Андріївна переконалася: найкращий сорт для волинського клімату – «Вогник». Аби зернятка перетворилися на апетитну ягоду, насінини треба замочити на 20 хв. у ледь рожевому розчині марганцівки й далі по 2-3 насінини «розселити» в одноразові стаканчики завглибшки 5 см (усе це діло господиня проводить у другій половині березня).

Наприкінці квітня, коли сонце вже не тільки світить, але й гріє, майбутні кавунці проходять курс загартовування.

– Для того ящик із листочками щодня треба на вулицю виносити і ставити на сонце (перший день – 20 хвилин, другий – 25 і так далі), – пояснює знавець. – Коли вони акліматизуються до денних «прогулянок», їх можна лишати й на ніч. А десь із 15 травня – садити у відкритий ґрунт.

Оскільки кавун – культура сонцелюбна, то ділянку їм підбирайте на підвищенні. А щоб ягода наливалася соком – не лінуйтеся підливати нехолодною водою.

– Це трохи марудно, – зізнається господиня. – Бо треба воду на сонці гріти, потім відрами носити. Але в серпні, коли всіх родичів та друзів частую кавунами, ніхто не вірить, що 5-кілограмові красені виросли в нас, у Романові.

Освоївши секрети смачних кавунів, жінка ось уже шостий рік вирощує диньки. З ними, каже, клопотів менше. Бо насіння не треба в ящики висаджувати, а одночасно із саджанцями кавунів – зразу у відкритий ґрунт (щоправда, попередньо насіння треба також замочити у легенькому розчині марганцівки). Переваги диньки й у тому, що вони потребують менше вологи (тому й поливати їх можна рідне). А єдина вимога – сонячна й «підвищена» ділянка городу.

– Хоча в нас, здавалося б, не настільки спекотно, як у степах України, втім диням вистачає, аби вирости середнього розміру, налитися соком та медом і пахнути так, що жоден привозний овоч у конкуренти не стане, – розхвалює господиня.

Оскільки квасити, солити чи варення варити з кавунів і динь Надія Андріївна не любить, то баштанних культур вирощує небагато. А от традиційних овочів у романівських Чумаків родить стільки, що вистачає і собі, й дітям із онуками, ще й сусідам.

– Я в селі – за посівний календар, – сміється господиня. – Перш ніж на город піти, жінки приходять запитати: «Надю, ти таке-то вже садила?», якщо «так», то й собі на поле поспішають.

А наразі міні-город розгорнула пані Надія у себе в хаті. На підвіконнях – горщики з перцем. На теплому котлі стаканчики із землею гріються. На столі, поближче до вікна, місячний календар, який підказує «графік посадки». І ще – повний горщик чайних пакетиків.

– Це я збираю підживку, щоб потім класти по півпакетика під кожен кущик помідорів, – пояснює. – А от огірки підживлюють азотним добривом. Для того спалюю солому, той попіл у 3-літровій банці заливаю водою, настоюю 4-5 днів, розводжу водою і поливаю міжряддя, коли огірочки посходили.

До речі, Надія Чабан відмовилася від пікірування помідорів та перцю. Бо каже, вони від такої «процедури» стають ослабленими і втрачають  опірність до різних хвороб та погодних випробувань.

Щодо погоди, то аби капуста не змерзла, її після висадки у відкритий ґрунт Надія Андріївна накриває плівкою. А щоб захистити від білокрилки – поміж рядками капусти сіє чорнобривці, запах котрих відлякує метелика.

– Є в мене і хороший рецепт боротьби з фітофторою, – додає господиня. – Знаючи період, коли рослини починають хворіти цією недугою, я наперед готую такі ліки: листя горіха та полину настоюю з тиждень, потім літр цієї настоянки змішую з літром свіжого молока, розбавляю в десяти літрах води і обприскую рослини. Ефективність – перевірена!

А ще, зізнається Надія Чумак, що би вона не робила на городі, завжди йде до рослин із піснею.

– Може, то я самонавіюванням займаюся, – сміється жінка. – А може, рослини і справді відчувають моє позитивне налаштування. Не знаю. Але те, що мені вони віддячують щедрими врожаями  вже багато літ поспіль – це істинна правда.   

А от дині та солодкий перець господиня вирощує з насіння, зібраного власноруч.