Ілюзія: від комунізму до Євросоюзу…
Мине мінімум чверть століття, ніж Україна може стати повноправним членом Європейського Союзу. Такий діагноз поставив усім потугам нинішнього євроінтеграційного курсу нашої держави Президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер.
Вердикт впливового європейського урядовця дослівно прозвучав під час його виступу в Гаазі так: «Україна, безумовно, в найближчі 20-25 років не стане членом ЄС».
Що це означає?
Мусимо визнати, що «домашнє завдання» щодо демократизації держава знову провалила. І винуватити в цьому президента-втікача чи його найближче оточення з «антинародного режиму» не доводиться. Бо за два роки Україна, сама того не бажаючи, перетворилася з доволі стабільної європейської держави в територію, яку намагаються розділити між собою агресивні сусіди і де проживає населення, котре роздирають внутрішні суперечності. Плюс до всього іншого – тотальне зубожіння основної маси людей на тлі галопуючого процвітання окремих представників олігархату.
Кому потрібен такий неадекватний член ЄС, де й своїх проблем вистачає? Тим паче, що, за прогнозами аналітиків, об’єднана Європа вже досягнула критичної межі розширення на схід та південь і нині більше зосереджена на тому, щоб втримати в купі те, що вже є. Червневий референдум у Великій Британії, приміром, Брюссель та інші континентальні столиці турбує набагато більше, ніж консультативне опитування громадської думки в Нідерландах, призначене на 6 квітня. Бо в першому випадку йдеться про доленосне рішення однієї з ключових країн Європи щодо можливості подальшого перебування в ЄС, а в другому – лише можливість приєднання України та асоціації чи відсутність такої… Якщо на Туманному Альбіоні вирішать, що самостійно країна розвиватиметься успішніше, то без британської складової Євросоюзові доведеться не один рік латати дірки чи не в усіх сферах економіки. Коли ж Україну вкотре поставлять у чергу до Європи, то самій Європі від цього, правду кажучи, не стане ні холодно, ні жарко…
Прикро, що так відбулося. У листопаді 2013-го, коли перші студенти вийшли на столичний Майдан із вимогою до влади всього лише підписати Угоду про асоціацію з ЄС, хіба міг хтось подумати, що після перемоги над (як тоді здавалося) режимом тиранії наше суспільство своїми руками створить таку модель державного управління, яка не витримає перевірки на міцність і не те що на внутрішньому, але й на зовнішньому фронті лише колекціонуватиме поразки?
Що ж, своїми руками дорослі перетворили дітей та підлітків на чергове «втрачене покоління». Як їм самим 50 років тому обіцяли, що «житимуть при комунізмі», так і їхнім дітям та онукам зичать через 25 літ в один із прекрасних ранків прокинутися справжніми європейцями…
Володимир ДАНИЛЮК.