Про політику і політиків, благодійність і благодійників, парламентський спектакль та економічний біль – у відвертій розмові з народним депутатом Ігорем Гузем.
Влившись у когорту нардепів від Волині, молодий та амбітний Ігор Гузь, одразу перетягнув політичну ковдру на себе. Вийшло так, що з трибуни парламенту чути Гузя, у медіа лідирує Ігор Володимирович, у рейтингу активних обранців – знову Гузь, законотворчі ініціативи – і тут його перевага! Хтось цього парламентаря критикує, хтось критикує тих, хто критикує Ігоря Гузя (пробачте за тавтологію), але навряд знайдеться той, хто взагалі нічого не скаже про екс-заступника голови облради, обраного у Володимир-Волинському окрузі №19, члена фракції «Народний фронт» Ігоря Гузя.
– Насправді велика політика у київських коридорах від місцевої відрізняється суттєвою динамікою, масштабами. Завжди так було, – розпочинаємо розмову із порівняльної оцінки ситуації у владі. – Бо ж найкращі кадри стікаються з регіонів до столиці. Хоча водночас мушу зазначити: там часто бруд і значно вищий рівень цинізму.
– А як ви почуваєтеся у тому політичному бруді? Тож, очевидно, або треба вливатися, або…
– Якщо бути чесним, то філософія політики в нашій державі побудована так, що чим далі йдеш, тим частіше мусиш бути дотичним. Звісно, іноді не хочеться брати участі, іноді просто уникаєш цього, але… Треба чесно говорити: на жаль, поки політика у нашій країні неможлива без усіх цих неприємних моментів. Не кажу зараз, що й я став таким, як усі. Але, очевидно, і таке мушу визнати: не ангел я…
– Останні події у Верховній Раді. Спочатку звіт прем’єра, тоді – розвал чи то недорозвал коаліції. Що далі?
– Тут уже немає що коментувати: ми бачимо нестабільність. А далі або вдасться повернути Радикальну партію в коаліцію, або…
– То буде перемогою?
– То стане вирішенням поточних питань. Фактично коаліція існуватиме, але ми всі розуміємо, що вона буде неефективною. Щодо відставки уряду, а це зараз вимагають багато людей, то як депутат спочатку хотів би побачити прізвище майбутнього прем’єра від тих, хто каже, що Яценюк не справляється.
– Тобто ви такого поки теж не бачите.
– Скажу так: я не буду голосувати за відставку уряду Яценюка з дуже багатьох причин. І одна з них – не хочу змінювати, аби змінювати. Треба, аби представники опозиції, тобто вчорашньої коаліції, репрезентували узгоджену кандидатуру. І тоді можна про щось говорити. Якщо загалом, то роботу Кабміну оцінюю на «добре». Чому? Дуже багато факторів: війна, політична криза, політичне знищення один одного…
– Але ж рівень життя змінився далеко не в кращий бік!
– Так, із долара по 8 гривень ми дійсно нині маємо долар по 27.
– Й економіка – то вже питання безпосередньо до уряду.
– Безперечно. Але якщо завтра прийде новий прем’єр із новою командою, то ви вірите, що рівень життя підвищиться? Є показники, які, на жаль, не зміняться, що би не робили в уряді. То – інвестиційний клімат, який у нас дуже низький через військові дії, це економічна криза, що торкається не лише нашої країни. Повторюся: є дуже багато факторів. Думаю, колись Яценюк напише книгу про ці два роки роботи. Напевно, найскладніші за часів Незалежності. Але я водночас розумію простих людей, буквально вчора мав із ними зустрічі на окрузі.
– Якщо вже заговорили про виборців. Нещодавно відбувся Форум розвитку громад Прибужжя, ініційований вами та частково профінансований однойменним благодійним фондом. Вашим. Розкажіть про це більше, зокрема, де взявся такий фонд і хто наповнює.
– Звісно, розумію про що ви, бо є дуже багато критики, і я свого часу теж критикував, що депутати подібним займаються. Але є одне але… Я створював фонд не до виборів, а після. І це суттєво. Ми зібралися з бізнесменами, які працюють у моєму окрузі, це різні люди – ті, які у моїй команді, котрі просто готові допомогти. Знайшли порозуміння. Хто наповнює? Це не секрет – майже всі керівники підприємств, котрі є у моєму окрузі.
– А що нового почули від людей?
– Зараз якраз звітуюся перед виборцями. Я зустрічаюся з представниками правоохоронних структур, йду безпосередньо у школи, на підприємства, їду на запрошення у села та селища. З квітня буду зустрічатися в дворах міських будинків – давно реалізовую таку ініціативу.
Що бачу? На жаль, велику апатію. І то – значний мінус. Але водночас відчуваю підтримку: так склалося, що досі депутати, які обиралися в 19-му окрузі, не працювали з людьми. Тому те, що я їжджу, що люди бачать мене на центральних каналах, сприймається досить позитивно. Крім того, я поширив серед виборців свій звіт письмово – він надійшов як газета через Укрпошту до кожного.
– Не можна оминути увагою питання шахтарів. Маєте якісь законодавчі новини?
– Ми зареєстрували законопроект, чекаємо початку роботи парламенту, у ньому є дві опції. 100 мільйонів гривень на добудову 10-ї шахти: їх вистачить на оплату праці будівельників і підтримку життєдіяльності з розрахунком, що за рік-два стане жити краще, і ми все ж знайдемо гроші й завершимо будівництво. А друга опція – то 250 мільйонів гривень загалом по Україні на підтримку вугільної галузі від держави. Ці гроші надавалися постійно, але через кризу, зокрема цього року, не виділено жодної гривні.
.– Ви знаєте роботу облради зсередини. Свого часу навіть довелося займати посаду заступника голови. З того часу все кардинально змінилося – тепер провладна сила – у меншості. Чому така розстановка вийшла, як гадаєте? І чи вдається вам нині співпраця?
– Річ навіть не в самому УКРОПі як політичній силі, а в Ігореві Палиці. У нього достатньо великий ресурс, котрий був задіяний сповна. І локомотивом, звісно, став Луцьк, де робота ведеться вже давно. Для мене перемога УКРОПу й обрання головою облради Ігоря Палиці фактично закономірність. Щодо співпраці, то, звісно, намагаюся бути в курсі подій, беру участь у роботі сесій, але зараз більше працюю в окрузі, тому обласна рада дещо випадає з уваги.
– Не можу оминути ще одного голову – облдержадміністрації, щодо котрого ви дуже відверто висловлюєте власну позицію. Пригадую слова першої заяви в парламенті, де ви кажете, звертаючись до Президента, що за умови подальшого головування Гунчика «на Волині буде гаряче».
– Я з листопада підняв цю тему, мав на те причини, які й озвучив. Рік намагався співпрацювати з головою облдержадміністрації як політик, депутат, як людина врешті-решт. Але, на жаль, характер керманича нашої області такий, що він не об’єднує, а відштовхує. Так не можна.
– Річ у характері?
– Перш за все, у характері, бо ж, наприклад, за рік і чотири місяці роботи він жодного разу не зібрав депутатів-мажоритарників від Волині й не поспілкувався з нами. Це також риса характеру, бо ж виходить, що йому це не потрібно. А щодо іншого, то я все викладав у публічному зверненні до Президента – це і питання бурштину, і того, що ця людина не може знайти спільну мову не тільки з депутатом Гузем, а й представниками громадських організацій. Тож я говорив у контексті, що коли Президент не прийме рішення, то ситуація й надалі погіршуватиметься – я не мав на увазі початок якихось революційних методів боротьби. Зараз, до речі, в оточенні Президента говорять про те, що Гунчика вони замінять, але поки не можуть знайти кандидатуру. Шукають…
– Кажуть про якогось конкретного кандидата?
– Так, викликають на співбесіди, обговорюють. Окремі політики з області навіть уже відмовилися від цієї посади.
– Скажете, про кого йдеться?
– Не можу цього зробити з певних причин. Зазначу лише, що були у переліку й політики із сусідньої Рівненщини. Триває черговий місяць пошуку кандидата на місце Володимира Петровича. Але вирішувати – Президентові.
– А вам, до речі, вдається спілкуватися з ним особисто?
– Ні. Я ніколи не спілкувався безпосередньо з Петром Порошенком. Спілкуюся з Луценком, Березенком, першим заступником глави президентської адміністрації Ковальчуком. Очевидно, що маю доступ до спілкування з Яценюком, Аваковим, але не з Президентом. Думаю, якби я виявляв велику ініціативу, то добився би.
– От ви часто берете участь у відомих шоу. Тобто знаєте закулісну кухню. А нам теж цікаво почути не лише про те, що йде на загал з екранів.
– Переважно всі ток-шоу – звичайнісінькі спектаклі. Тобто люди на них грають свою роль, а коли все завершується, тиснуть один одному руки й дружньо обіймаються. Я вже був на всіх основних – «Право на владу», «Свобода слова», «Чорне дзеркало», «Шустер LIVE». Можу визнати: найбільш професійним є шоу Савіка Шустера. «Чорне дзеркало» я називаю «собачими боями». Там хто більше кричить – той і має доступ до ситуації. На «Свободі слова» – глибша дискусія.
– Вам теж, до речі, «приписують» власність в окремих місцевих медіа…
– Сказати, що я керую якимось медіа, це значить, що треба визнати: я – власник цього домену чи ТзОВ. Ні, такого немає. Але є колеги, друзі, які мають до цього стосунок і, відповідно, підтримують мою позицію. Але це інше.
Тож офіційно заявляю: я особисто не є ні засновником, ні власником, ні акціонером жодного медіа на Волині. Політик, аби бути успішним, має бути цікавим для медіа. Тому намагаюся продукувати теми, ідеї, аби привернути увагу ЗМІ. Тож у 95% випадків зі 100 журналісти звертаються до мене, а не навпаки.
– Дякую вам за таку відвертість. І пропоную на десерт розмови лишити нашим читачам трохи позитиву. Не політичного…
– Хочу запросити читачів «Волинської газети», зокрема плавців, у червні разом зі мною спробувати перетнути озеро Світязь у довжину – без запливу на острів. Тобто пливемо напряму, це – 7,4 км. То моє хобі, тому я збираю команду людей, які хочуть і можуть доєднатися. Уже буде 4 роки, до речі, як я переплив Світязь у ширину. Тепер-от… Словом, поширюйте у соцмережах, газеті, через Інтернет – будемо збиратися. Пливемо не на швидкість, а для себе.
Знаєте, коли мене запитують, як розслабляюся, – а я не вживаю алкоголю, не палю – то завжди кажу: чекаю теплої пори, аби поплавати. Бо коли бачу водойму, мені хочеться її, як книгу, повністю прочитати.
Розмовляла Світлана ДУМСЬКА.