Сім’я загиблого в АТО Анатолія Шиліка наразі єдина з Ковеля отримала квартиру державним коштом. А ще дві – Ярмолюків і Данилевичів – лише гріються думкою.
Хоча Віктор Чорнуха і його товариство «Луцьксантехмонтаж» зарезервувало ще дві сучасні квартири в Луцьку та зробило для ковельських сімей суттєві знижки, втім обіцяних владою коштів усе ще нема. Для Ярмолюків, щоправда, з міського бюджету Ковеля виділили половину з необхідних 890 тис. грн для придбання житла. А Данилевичам обласні чиновники порадили звертатися до меценатів.
Буквально днями мама загиблого Романа Данилевича Людмила подзвонила в редакцію та, ледь не плачучи, розповіла:
– Моя невістка з онукою були за крок до підписання документів на житло (майже 900 тисяч гривень розпорядився виділити зі свого благодійного фонду голова облради Ігор Палиця). Але минулої п’ятниці заступник Ковельського міського голови Гетьман (бо сам голова Олег Кіндер відпочивав із сім’єю в Єгипті) поставив нам палки в колеса, сказавши: спочатку Ярмолюкам треба докласти, а лише потім – Данилевичам квартиру давати, – переповідає жінка. – Коли це почула, думала, серце зупиниться. Це ж скільки я виїздила! На сесіях обласної ради виступала! В газетах писала! І коли добрі люди такі гроші перерахували – цей Гетьман узяв та все перекреслив. Дзвонила йому – трубки не брав. Хотіла попросити, пояснити. Дарма. Тому не витримала й написала повідомлення: «Вампіри! Кровопивці! Щоб ви захлинулися у крові тих хлопців!».
– Можливо, це було надто емоційно, – додає пані Людмила. – Але це з великого відчаю. Адже сина вже ніхто не поверне, чоловік у мене переніс онкозахворювання, сама ледве ходжу через проблеми із суглобами, в невістки батька нема, а мати лежача. Тож і виходить, що нема кому допомогти моїй осиротілій внучці.
На закиди ковельських чиновників, мовляв, Данилевич хотіла «обійти» сім’ю загиблого Ярмолюка (які наразі першими стоять у черзі на житло), жінка каже:
– Навіть у думках такого не мала! Ми ж в одній громадській організації. Разом ходили по владних кабінетах. Домоглися того, аби сільська рада під Ковелем свої межі розширила і виділила ділянки не лише нам, родинам загиблих, а й іншим учасникам бойових дій. Я нічого не мала проти, що з Державного бюджету фінанси надійшли на придбання квартири Шилікам, а з ковельського бюджету гроші виділили саме Ярмолюкам. Та коли благодійний фонд перераховує 900 тисяч для Данилевичів, а заступник мера замість допомогти палки в колеса ставить – це в голову не вкладається! – не стримувала емоцій пані Людмила: – Перша думка була: взяти гранату, зайти в кабінет і підірвати й себе, й Гетьмана. Але пішла в церкву, помолилася і буду вірити, що Бог нас не залишить.
Оксана БУБЕНЩИКОВА.