Людина любить свій рідний край та людей, які живуть поруч, прагне
бачити у них лише добре. Не зіпсована телерадійними та пресовими
інородними впливами на ментальну свідомість, соціальна з народження українська
душа в думках і словах прагне злагоди та миру. Не всі талановиті до слова, на
яскраву думку, але всі українці талановиті на любов та щирість. Вони безстрашно йдуть на криваву
боротьбу не тому, що ненавидять ворога, а тому, що
люблять рідних та свою землю. Про це волинські поети-аматори говорили на Лесиній землі
– у музеї Косачів, що у с. Колодяжне. А ще читали власні вірші, у яких ішлося
про любов до України. І виявилося, що всі вони
патріоти – вболівають за рідний край, справедливість, порядність.
Майдан для них – святиня.
А розпочались ці поетичні читання хвилиною
мовчання. Волинські
літератори вшанували пам’ять українського поета Василя Гея, що нещодавно відійшов у вічність. Тут також колись звучало його слово, а цього разу Генадій Сарапін прочитав вірш-присвяту поетові від Миколая Шостака «На вічну пам’ять Василю Гею».У поетичному перегуку взяли участь і
виступили ковельчани Яків Лавренко,Анатолій Семенюк,Світлана Пелип, Георгій Ідрісов, Олена Камінська, Віра Семеній, Богдан
Порембський, Микола Курилюк з с Дубечно
Старовижівського р-ну,Іван Оранчак з с. Колодяжне, настоятель церкви Київського патріархату,Світлана Сандар з с. ЛюблінецьКовельського р-ну, Федір Савлук
з с. Вербка Ковельського р-ну,Марія Муляр з с. Воротнів Луцького р-ну, лучани Наталія
Бугай, Юрій Щербик, Марія Пишук, нововолинці Тетяна
Ломако та Анатолій Поліщук, Любов Євтушик та Олена Чабан зі смт Стара Вижва.Марічка Муляр, читаючи авторського вірша про
війну, не змогла стримати сліз. Запали у душу й рядки Анатолія
Поліщука: він також пише про Майдан та цю страшну війну.Луцький бард Юрій Щербик встиг побувати на фронті,
напередодні у Луцьку презентував свою першу поетичну збірку «Небо Донбасу» і у
Лесиній залі під акомпанемент гітари проспівав свою поезію. Сьогодні Руський мір хоче
знищити українську мову, та поети і співці боронять рідне слово, а воно стоїть
на сторожі нашої історії та державності; вірш не дасть зникнути і українській мові.
Такий месидж пролунав з уст волинських літераторів. Про це зокрема говоривковельський поет
Анатолій Семенюк. Було багато лірики. Поетичне дійство тривало понад дві години. Люди
слухали і тішились, Хвалили один одного, обмінювались адресами, книжками,
читали один одному свої вірші. Музейники провели для них екскурсію виставковими залами. Українські фондівці
та союзянки почастували усів пиріжками, печивом та чаєм. Поетів привітав голова ВОО
Українського Фонду Культури Геннадій Сарапін та вручив учасникам подяки обласного
відділенн УФК.
Тут, де виросла наша
найпалкіша патріотка – геніальна ЛесяУкраїнка, говорилося й про
обов’язок краснословів перед Україною, потребу оспівувати наших героїв та словом
боронити Батьківщину від ворога. Йшлося також про так званий творчий колабораціонізм,
коли декотрі з талановитих ліриків за спокій власної шкури готові співати дифірамби
навіть заклятому ворогу України, або ж відмовчуватись, оминати тему визвольної
боротьби, коли гримлять гармати. Справжній талант має служити рідному народові,
підводити з колін обездолених та принижених, зі страшного халуйства, лакейства, віковічного рабства провадити до волі.
То хто більше шкоди робить –«талановитий раб» чи «безталанний патріот»?І таким питанням «На
Лесиній землі» задавалися літератори-аматори. Гордовиті і пихаті авторитети
твердять, що через «безталаньків» втрачається істинна поезія. Але й красива поезія раба, що
присипляє, робить людину ватою і бидлом, закликає до покори, щоб люд корився неволі, опускав руки, здавався на
милість ворога, який, втім, не відає про нашу милість, познущаєтьсяі згодом всеодно уб’є, не приносить користі народу. То що ж Поезія і Слово?
Як і Лесині пісні і думи, вони мають служити Богу і рідному народові,
допомагати йому у його многотрудному житті. Цього намагаються дотримуватися волинські
літератори. Їх віршінаписані душею, їх слова кличуть серця до любові.
– Побувала мов у раю, – зізналась дорогою додому голова Ковельської філії
«Союзу Українок» Олена Місюра, яка також прилучилась до проведення поетичних
читань «На Лесеній землі». Слова подяки прозвучали і від редакції газети
“Вісті Ковельські”.
Цей поетичний переклик «На Лесиній землі» у музеї-садибі Косачів Волинська
обласна організація Українського Фонду Культури приурочила до Всесвітнього дня
поезії.
Геннадій Сарапін.