Розвинути унікальні здібності чоловіка змусила біда, а допомогла – молитва.
Ще в юності Олександра Сокола з Маневиччини цікавила анатомія. Втім чоловік здобув водійський фах, господарював у рідному селі Чорниж, разом із дружиною виховували дітей і дякували Господу за любов та злагоду. Втім, аби цієї весни зустріти 25-ліття подружнього життя, Нелі й Олександру довелося здолати не одну перешкоду.
У легені набиралася вода…
Перше тяжке випробування випало на долю Соколів, коли пара вже мала діток. Саме тоді у дружини діагностували тяжку недугу. Якщо по-народному, то в легенях у хворої набиралася вода.
– Це було дуже страшно. Неля буквально балансувала між життям і смертю. А ми не могли допомогти нічим, окрім молитися, – пригадує наш оповідач.
Усі брати, сестри, батьки, діти (а чоловік із дружиною виросли в багатодітних сім’ях) об’єдналися у спільній молитві за здоров’я. І Господь таки почув їхні благання. Лікарі дуже дивувалися. Адже у хворої так мало було шансів вижити. Проте віра творить дива. Сотворила й тоді: допомогла Соколам не лише зберегти дружину, маму, сестру, а подарувала сім’ї ще декількох діток.
Цілитель сказав:
«Спробуй»
А 17 років тому на Соколів чекало ще одне випробування. Неля Миколаївна з кожним днем усе більше стала скаржитися на біль у хребті. «Спинна грижа», – сказали спеціалісти.
Та лягати в лікарню Соколи не захотіли. Дізналися, що є на Маневиччині цілитель-костоправ, і вирішили довіритися йому.
– Люди називали його Сянько. Жив цей чоловік у селі Слози. Зараз воно вже зникло з карти. Але добрі діла народного лікаря живуть дотепер, – продовжує Олександр Володимирович. – Так-от, тривалий час ми їздили до дядька Саньки на витяжки. А одного разу він і каже: «Спробуй сам. Чомусь мені здається, в тебе вийде». Я помолився, попросив у Господа благословення на лікувальну справу і з тих пір ось уже багато літ допомагаю людям.
Другим пацієнтом Олександра Сокола була його рідна мама. Під час роботи в полі жінка вивихнула коліно, а син зумів кістку на місце поставити. Далі були сусіди, жителі району, області.
– Щодня приймаючи людей, я вже можу за годину скласти чотири переломи. А от рідній людині допомогти завжди складно. Переконався в цьому, коли син травмував ногу, – продовжує співрозмовник. – Те, з чим зазвичай справляюся протягом 15 хвилин, своїй дитині ледве зробив за годину, і то футболка така була мокра – хоч викручуй, – усміхається, пригадуючи.
Аби не схибити, Олександр Володимирович перечитав масу медичної літератури. Коли сумнівається у правильності діагнозу, радить пацієнту спершу зробити рентген-знімок. А в разі складних переломів (із дробленням кістки) відразу направляє хворого до обласних спеціалістів.
Щодня – з молитвою
– Я поважаю офіційну медицину. Бо знаю: щось можна в домашніх умовах зробити, а десь і без операції не обійтися (особливо це стосується травм, отриманих у результаті ДТП). Хоча бувало й навпаки: дипломовані спеціалісти радили хворим їхати саме до мене вправити вивих чи скласти кістку, – зауважує наш оповідач. – От недавно чоловік із Америки дзвонив, телефоном розповів за проблему з ключицею. Я нічого не гарантував (бо це ж треба пощупати). Але пацієнт вирішив: в Америці вправити ключицю вартує 15 тисяч доларів, натомість дорога в Україну – всього півтори тисячі. Хворий таки приїхав до мене, а додому повертався вже здоровим.
Скільком недужим зумів допомогти 48-річний чоловік – тяжко навіть порахувати. Бо Олександра Сокола та його здатність бачити людину, як на рентгені, знають в усіх усюдах.
Та найбільше наш оповідач із того тішиться, що його справу тепер продовжать двоє рідних дітей. Донька вже здобула фах медсестри, працювала в обласній дитячій лікарні, та зараз зробила перерву на декрет. А син почне здобувати лікарську практику після закінчення Івано-Франківського медичного університету.
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
На фото автора: Олесандр Сокол із внучкою та сином; а ще працьовита родина займається розведенням рослин.