Профспілчани обурені, що без їхнього відома долю їхнього ж майна хочуть вирішити обласні депутати.
Ви пам’ятаєте, скільки було колись на Волині піонерських таборів? Кожна галузь, кожен потужний завод мали відпочинкові комплекси для своїх працівників та їхніх дітей. І де воно тепер?.. Розвалили, розікрали, за копійки «прихватизували». Якщо по інших областях досі діє по 50-70 оздоровчих закладів для школярів, то в нас – усього десять! І Волинь за результатами літнього відпочинку та оздоровлення дітей – у самісінькому хвості!І на такому ось непривабливому фоні 10 лютого під час сесії обласної ради депутат Анатолій Грицюк запропонував ще й дитячий табір «Світанок» (попередня назва – ім. Олега Кошового) у с. Дачне Ківерцівського р-ну «трошки перепрофілювати».Наміри Анатолія Петровича начебто й благі. Бо коли він передвиборною агітацією займався, то зустріч із жителями Дачного безплатно проводив в актовому залі табору «Світанку». Тоді ж почув ідею: «От у нас у Дачному початкова школа нікудишня, з колишнього гуртожитку перероблена. То давайте дітлахів у приміщення табору переведемо. В навчальний період «Світанок» за школу хай слугує, а в літній – за оздоровчий табір».Анатолій Петрович виборців почув і відповідний депутатський запит на сесії облради озвучив. Щоб облрада за запит проголосувала, навів низку вагомих аргументів про економію коштів на будівництві, шкільному автобусі, згадав навіть про «державний підхід до використання народного майна».І все б, здавалося, нічого, та тільки законних власників цього «народного» майна Анатолій Грицюк чомусь до відома не поставив. А «Світанок» – він не «народний», а конкретного власника має – організацію профспілки працівників державних установ. І це не якесь віртуальне утворення, а живі люди, волиняни, які щомісяця й упродовж багатьох років віддають частину своєї зарплати як членський внесок у галузеву професійну спілку.Саме за ці членські внески у Дачному з’явився перший на Волині профспілковий дитячий табір. Саме за їхні гроші цей табір працював упродовж усіх 64 (!) років свого існування. Навіть у теперішні непрості часи працівники державних установ не шкодують щомісяця здавати гроші, аби щороку по 200 тис. виділяти на ремонт табору, оновлення меблів, роботу басейну, стадіону і загалом усієї території «Світанку».Коли голова облорганізації профспілки працівників держустанов Ольга Сабурова почула про запит Анатолія Грицюка, подумала: мабуть, не про їхній табір ідеться. Бо ж за правилами етикету й буквою закону депутат мав би спершу із профспілчанами зустрітися, запитати їхню думку щодо їхнього ж майна. 
Та нічого: взяли паузу в 50 днів. І зустріч із Анатолієм Грицюком таки провели. Без криків, образ, звинувачень, але з чіткою позицією.Оскільки розмова стосувалася і оздоровлення дітей, і їхнього навчання, то на зустріч прийшли не тільки голова Федерації профспілок Волині Іванна Дубинка-Філозоф та керівники галузевих профспілок області, а й в. о. начальника управління освіти, науки та молоді облдержадміністрації Людмила Плахотна зі своїми заступниками. Мали що сказати на депутатський запит профспілкові юристи, економісти, лікарі.
Знову вислухавши Анатолія Грицюка та його аргументи щодо перепрофілювання літнього табору в школу-комплекс, учасники зустрічі зацікавилися:
1. Скільки учнів із Дачного зараз відвідують сільську школу?
2. Скільки грошей потрібно, аби літні таборові будиночки утеплити, дах замінити, каналізацію з туалетами зробити, котельню побудувати, опалення на зиму провести?
3. Хто з чиновників піде на порушення закону, вклавши бюджетні гроші в майно, котре не є комунальною власністю?
4. Який хоча б один із чинних в Україні законів дозволяє перепрофільовувати дитячий табір чи здавати його майно в оренду (тобто в «спільне користування»)?Так-от, у с. Дачне (що всього за 3 км від Луцька!) дійсно проживає близько 150 дітей. Але в місцеву школу ходить аж 23 учні, позаяк більшість батьків віддають своїх чад у сучасні школи Луцька, Ківерців та с. Прилуцьке.Щоб для 20 дітей перебудувати табір, як запропонував Анатолій Грицюк, на школу-комплекс, знадобиться в межах 10 млн грн. А де їх узяти, коли в обласному бюджеті не вистачає грошей, аби вже існуючі «дірки освіти» полатати?Та й за умови поетапного виділення коштів із обласної, районної та сільської казни постає питання: чи не краще було б за бюджетні гроші не «чужий» табір переробляти, а своє – яке буде власністю громади – спорудити? І не просто приміщення для 1-4 класів, а сучасну комфортну школу-дитсадок?– У селі Жидичин, де ви, Анатолію Петровичу, мешкаєте, громада на всю область прославилася тим, що за гроші сільського бюджету (перед тим офіційно продавши земельні ділянки) змогла подарувати своїм маленьким жителям дійсно європейський заклад освіти. А хіба в Дачному діти на таке не заслужили? Чи хіба тамтешня сільрада не має привабливих ділянок для продажу, аби на отримані гроші садок-школу побудувати? А поїдьте подивіться в Турійський район, де чи не в кожному селі мешканці садочок спорудили завдяки участі у міжнародних проектах, – один за одним наводили приклади учасники розмови. – Жителі Дачного не дадуть обманути: ми завжди йшли назустріч сільській громаді, дозволяли в наших приміщеннях заходи проводити. А скільки тисяч діток із Ківерцівщини провели літо в нашому таборі!? Скільки сиріт і з багатодітних родин у «Світанку» відпочили!? При тому, що кожного літа ми оздоровлюємо до семи сотень маленьких волинян! – не могла стримати емоцій профспілковий лідер Ольга Сабурова. – Коли покласти на шальку терезів: навчання 24 дітей чи оздоровлення по 700 дітей щороку, то треба добре зважити, що важливіше. Але це таке. Основне ж, що намір «спільного використання», яке ви, Анатолію Петровичу, запропонували на розгляд обласних депутатів, – це грубе порушення Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей». Тому з поваги до вас і жителів села Дачне ми сьогодні зустрілися, ситуацію прояснили і на цьому, сподіваємося, в питанні табору буде поставлено жирну крапку.Анатолій Грицюк щиро подякував за конструктивну розмову, висловив жаль, що не вдалося знайти взаємовигідного рішення, але, мовляв, закон є закон.Оксана БУБЕНЩИКОВА.Фото автора.
І на такому ось непривабливому фоні 10 лютого під час сесії обласної ради депутат Анатолій Грицюк запропонував ще й дитячий табір «Світанок» (попередня назва – ім. Олега Кошового) у с. Дачне Ківерцівського р-ну «трошки перепрофілювати».
Наміри Анатолія Петровича начебто й благі. Бо коли він передвиборною агітацією займався, то зустріч із жителями Дачного безплатно проводив в актовому залі табору «Світанку». Тоді ж почув ідею: «От у нас у Дачному початкова школа нікудишня, з колишнього гуртожитку перероблена. То давайте дітлахів у приміщення табору переведемо. В навчальний період «Світанок» за школу хай слугує, а в літній – за оздоровчий табір».
Анатолій Петрович виборців почув і відповідний депутатський запит на сесії облради озвучив. Щоб облрада за запит проголосувала, навів низку вагомих аргументів про економію коштів на будівництві, шкільному автобусі, згадав навіть про «державний підхід до використання народного майна».
І все б, здавалося, нічого, та тільки законних власників цього «народного» майна Анатолій Грицюк чомусь до відома не поставив. А «Світанок» – він не «народний», а конкретного власника має – організацію профспілки працівників державних установ. І це не якесь віртуальне утворення, а живі люди, волиняни, які щомісяця й упродовж багатьох років віддають частину своєї зарплати як членський внесок у галузеву професійну спілку.
Саме за ці членські внески у Дачному з’явився перший на Волині профспілковий дитячий табір. Саме за їхні гроші цей табір працював упродовж усіх 64 (!) років свого існування. Навіть у теперішні непрості часи працівники державних установ не шкодують щомісяця здавати гроші, аби щороку по 200 тис. виділяти на ремонт табору, оновлення меблів, роботу басейну, стадіону і загалом усієї території «Світанку».
Коли голова облорганізації профспілки працівників держустанов Ольга Сабурова почула про запит Анатолія Грицюка, подумала: мабуть, не про їхній табір ідеться. Бо ж за правилами етикету й буквою закону депутат мав би спершу із профспілчанами зустрітися, запитати їхню думку щодо їхнього ж майна.
Та нічого: взяли паузу в 50 днів. І зустріч із Анатолієм Грицюком таки провели. Без криків, образ, звинувачень, але з чіткою позицією.
Оскільки розмова стосувалася і оздоровлення дітей, і їхнього навчання, то на зустріч прийшли не тільки голова Федерації профспілок Волині Іванна Дубинка-Філозоф та керівники галузевих профспілок області, а й в. о. начальника управління освіти, науки та молоді облдержадміністрації Людмила Плахотна зі своїми заступниками. Мали що сказати на депутатський запит профспілкові юристи, економісти, лікарі.
Знову вислухавши Анатолія Грицюка та його аргументи щодо перепрофілювання літнього табору в школу-комплекс, учасники зустрічі зацікавилися:
1. Скільки учнів із Дачного зараз відвідують сільську школу?
2. Скільки грошей потрібно, аби літні таборові будиночки утеплити, дах замінити, каналізацію з туалетами зробити, котельню побудувати, опалення на зиму провести?
3. Хто з чиновників піде на порушення закону, вклавши бюджетні гроші в майно, котре не є комунальною власністю?
4. Який хоча б один із чинних в Україні законів дозволяє перепрофільовувати дитячий табір чи здавати його майно в оренду (тобто в «спільне користування»)?
Так-от, у с. Дачне (що всього за 3 км від Луцька!) дійсно проживає близько 150 дітей. Але в місцеву школу ходить аж 23 учні, позаяк більшість батьків віддають своїх чад у сучасні школи Луцька, Ківерців та с. Прилуцьке.
Щоб для 20 дітей перебудувати табір, як запропонував Анатолій Грицюк, на школу-комплекс, знадобиться в межах 10 млн грн. А де їх узяти, коли в обласному бюджеті не вистачає грошей, аби вже існуючі «дірки освіти» полатати?
Та й за умови поетапного виділення коштів із обласної, районної та сільської казни постає питання: чи не краще було б за бюджетні гроші не «чужий» табір переробляти, а своє – яке буде власністю громади – спорудити? І не просто приміщення для 1-4 класів, а сучасну комфортну школу-дитсадок?
– У селі Жидичин, де ви, Анатолію Петровичу, мешкаєте, громада на всю область прославилася тим, що за гроші сільського бюджету (перед тим офіційно продавши земельні ділянки) змогла подарувати своїм маленьким жителям дійсно європейський заклад освіти. А хіба в Дачному діти на таке не заслужили? Чи хіба тамтешня сільрада не має привабливих ділянок для продажу, аби на отримані гроші садок-школу побудувати? А поїдьте подивіться в Турійський район, де чи не в кожному селі мешканці садочок спорудили завдяки участі у міжнародних проектах, – один за одним наводили приклади учасники розмови.
– Жителі Дачного не дадуть обманути: ми завжди йшли назустріч сільській громаді, дозволяли в наших приміщеннях заходи проводити. А скільки тисяч діток із Ківерцівщини провели літо в нашому таборі!? Скільки сиріт і з багатодітних родин у «Світанку» відпочили!? При тому, що кожного літа ми оздоровлюємо до семи сотень маленьких волинян! – не могла стримати емоцій профспілковий лідер Ольга Сабурова. – Коли покласти на шальку терезів: навчання 24 дітей чи оздоровлення по 700 дітей щороку, то треба добре зважити, що важливіше. Але це таке. Основне ж, що намір «спільного використання», яке ви, Анатолію Петровичу, запропонували на розгляд обласних депутатів, – це грубе порушення Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей». Тому з поваги до вас і жителів села Дачне ми сьогодні зустрілися, ситуацію прояснили і на цьому, сподіваємося, в питанні табору буде поставлено жирну крапку.
Анатолій Грицюк щиро подякував за конструктивну розмову, висловив жаль, що не вдалося знайти взаємовигідного рішення, але, мовляв, закон є закон.
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора.