Прямі родичі динозаврів комфортно розмножуються у заповідних нетрях Любешівщини. А поряд приземляються на перепочинок журавлі…
У віддаленому лісовому урочищі Кінь неподалік с. Мукошин Любешівського р-ну на заболоченому березі повноводого рівчака – дивина. Серед квітковиська та інших рослин – унікальні створіння. Мов перевернуті макітри-півм’ячики… З-під панцирів витягуються голівки, з тривогою чи цікавістю поглядають у бік людей маленькі оченятка.
– Вони тут скрізь, – розповів майстер лісу Гірківського лісництва Іван Симонович. – Сидять парами, цілими сімейками вздовж усього берега… Бачите, там аж троє…
– Мабуть, зібралися на черепаше весілля, – кажу захоплено. – Погода цьому сприяє…
– Так воно і є, адже кінець травня – час залицянь цих дивовижних і красивих істот, – кажуть знавці. – О цій порі – у них весілля.
Узагалі-то, з багатьох навіть болотистих місць Полісся і Волині черепахи майже зникли. Раніше кожна господиня знала: коли хочеш, щоб корова давала побільше молока, у відро з водою, коли напуватимеш «годувальницю», потрібно покласти черепаху. Надій збільшиться удвічі… І раді б сучасні господині вкинути у відро черепаху, та де її взяти? Виявляється, на Любешівщині вони ще не перевелися…
До речі, за новою гіпотезою австралійського палеонтолога Майкла Лі, черепахи походять від діапсид – «гілки рептилій, до яких належать крокодили, динозаври та ящірки». Тож ці безпечні миролюбні створіння поліських водойм можуть нагадати ще й про світ, який був тут мільйони років тому і… зник.
Що ж, наші черепахи – як сільські корівки, яких щороку також меншає.
А от журавлі в цих місцинах – ще є. Але, як і черепахи, близько до себе нікого не підпускають. Мабуть, тому й виживають, що нікому не довіряють. Особливо – людям.
Сергій ЦЮРИЦЬ.
На фото автора: у буйнотрав’ї Любешівщини можна натрапити і на журавлів!