У Луцьку вимагають припинити отруєння людей випарами асфальтобетонного заводу.
У Китаї за ковток чистого повітря люди платять гроші. Кидають монетку – і дихають біля спеціальних повітроматів. У Луцьку на вулиці Мамсурова місцеві жителі теж нарікають: якщо асфальтний завод і далі буде працювати так, як зараз, то, дивись, доведеться й тут повітроматами користуватися.
– Я не буду називати свого прізвища, бо ж самі розумієте: не хочеться зайвий раз негатив накликати. Але через оте підприємство сморід такий іноді стоїть – нема чим дихати! – нарікає лучанка Тетяна.
Як дізнаємося з розмови, жінка вже багато років передплачує «Волинську газету». Із критичних публікацій переконалася: журналісти «ВГ» не бояться піднімати гострих тем. Ось і вирішила передзвонити й попросити захисту у сміливих медійників.
Аби, як то кажуть, на власні очі переконатися в об’єктивності нарікань, редакційним авто теж виїжджаємо на територію, де працює асфальтобетонний завод.
Хоча від приватних будинків і багатоповерхівок підприємство розділене кількома сотнями метрів, але у вітряну погоду ця відстань – не перепона, аби ядучий дим потрапляв у легені місцевих жителів.
Серед тих, хто потерпає від шкідливих викидів, не лише працююча на тутешніх підприємствах молодь. Чимало є пенсіонерів, чия серцево-судинна система і так слабка. Відтак, задушливі викиди під час виробництва асфальту ставлять під загрозу не лише здоров’я – життя лучан поважного віку.
Не легше й мамам із малими дітьми. Особливо в літню пору року, коли лікарі – навпаки – рекомендують гуляти з малечею на свіжому повітрі.
– Отож бо й воно, що на СВІЖОМУ! – нарікає пані Людмила, яку зустрічаємо біля будинку у приватному секторі. – Ще коли погода прохолодніша, можна вдома посидіти. А що буде потім, із настанням спеки, важко навіть уявити!
Обурення людей має підстави. Бо, стверджують експерти, під час виготовлення асфальту в повітря потрапляє велика кількість канцерогенів. А ті, як відомо, провокують масу алергічних реакцій, небезпечних хвороб, навіть раку!
– Ми розуміємо, що сусідство з промисловими об’єктами має чимало мінусів. Але жодне з підприємств (і таких на Мамсурова багато) не забруднює довкілля так, як асфальтобетонний завод, – обурюються місцеві жителі. – Особливо потерпають діти і хворі на бронхіальну астму. Доходить навіть до того, що люди задихаються від отруйного смороду.
Під час спілкування з лучанами були озвучені підозри, що підприємство працює не геть законно, що не дотримані екологічні норми й відсутні відповідні фільтри на устаткуванні. А ще в місцевих жителів великий сумнів, чи має асфальтний завод право займати вказану земельну ділянку.
Отож, у цьому номері «Волинська газета» обмежиться озвученням звернення наших читачів щодо проблем, пов’язаних із роботою підприємства. А щоб отримати об’єктивну оцінку ситуації, листи з офіційними запитами адресуємо до Луцької міської ради (оскільки йдеться про відстоювання інтересів лучан), до обласного управління Держгеокадастру, Державної екологічної інспекції, а також до Служби автомобільних доріг, у підпорядкуванні якої перебуває асфальтобетонний завод.
Про хід розслідування читайте в наступних номерах видання.
Поліна РУДЕНКО.
На фото автора: розвиток промисловості – це добре, але довкілля – важливіше.