Більше
сотні волинян, серед яких чимало – з вищою освітою, йдуть цього року на
строкову службу до Луцького загону.
Попри напружену ситуацію в державі
й на кордоні, ці молоді чоловіки не побоялися піти до військкомату, аби
сьогодні стати на плацу Луцького прикордонного загону. Перші 17 солдатів із
понад ста, які пройшли підготовку в навчальному центрі ДПСУ, вже завтра стануть
на варту кордону у ВПС «Грабове», що в Любомльському р-ні.
Що
підштовхнуло хлопців лишити сім’ю, роботу, мирне життя та вдягнути військову
форму?
22-річний
Віталій Цимощук каже:
– Що втікати від повістки не буду, вирішив для
себе давно. І хоча мав стабільну роботу, відразу з’явився на виклик до
військкомату. На вибір мені пропонували морську піхоту, Нацгвардію та Державну
прикордонну службу. Рідні та друзі порадили: записуйся в ДПСУ. Бо охорона
державних рубежів – це завжди було престижно, за жорстким відбором туди
потрапляли тільки розумні та відповідальні. Ось так я опинився у Луцькому
прикордонному загоні.
Його
товариш, 24-річний Орест Нестерчук погодився на строкову службу в лавах ДПСУ,
перед тим здобувши дипломом про вищу освіту міжнародного зразка.
–
Так, я чотири з половиною роки навчався у місті Бидгощ, що в Республіці Польща.
Там здобув фах для роботи у сфері телекомунікацій. Тривалий час працював за
спеціальністю. Та коли Україна покликала, вирішив так само, як тисячі моїх
співвітчизників, виконати свій громадянський обов’язок. А оскільки Державна
прикордонна служба завжди викликала в мене повагу, то одягнув саме зеленого кашкета.
Перші
навики несення варти на державних рубежах хлопці отримали під час місячного
перебування в «Оршанці» – навчальному центрі, що віднедавна носить ім’я
генерал-майора Ігоря Момота, загиблого в зоні АТО.
–
Все для нас було новим. Усе – цікавим, – вже після команди «Вільно!» діляться
враженнями строковики. – Тепер уміємо стріляти з автомата Калашникова,
пістолета Макарова. Вправно володіємо бойовою гранатою.
Найтяжче,
зізнаються хлопці, було звикнути до
щільного режиму та фізичних навантажень. Утім, хто за тиждень, хто за два –
адаптувалися. А от найцікавішими, кажуть, виявилися заняття зі слідознавства.
Бо хоча чимало строковиків – вихідні із сільської місцевості, втім навіть вони
не знали, скільки інформації може «ховати» трава, як «читати» сліди звірів та
птахів, завдяки чому виявляти контрабандистів.
Тиснучи
руку кожному новобранцю, генерал-лейтенант Аркадій Яворський, який був першим
командиром Луцького прикордонного загону, попередив хлопців: далі їх чекає
сувора служба на ділянці кордону, де відбувається стик трьох держав: України,
Польщі, Білорусі.
–
Лінія рубежу тягнеться як суходолом, так і річковою ділянкою. Це «приваблива» територія
для протиправних елементів. Тому слухайте ваших старших товаришів, підтримуйте
одне одного.
– А якщо виникають якісь питання, – додав
начальник Луцького загону підполковик Олександр
Соловей, – можете сміливо звертатися в управління та особисто до мене. Адже всі
ми служимо спільній меті: захисті кордонів України.
Оксана
БУБЕНЩИКОВА.
Фото
автора.