Хоч плач, хоч скач, а призи дістаються тільки тим залізницьким читачам газети, які мають між собою в першу чергу родинні зв’язки. Коли після уродженки Лобни Олени Літвінчук із с. Зарудче, яка виграла посуд, чайник дістався її сестрі Ніні Поліщук із цього села, ми здивувалися і щиро цьому пораділи. А чого ж? Реклама, рушій прогресу! Коли ж Валерій Маренич цьогоріч витягнув із тисяч квитанцій знову «залізницьку» – насторожилися… Кому ж із цього гонорового села пощастило? І здивуванню не було меж: плед дістався… свасі Ніни Поліщук Олені Баран. Але що тут дивного? На Любешівщині складається гарна традиція: нас читають цілими сім’ями. І раз Фортуна щедра на дарунки для таких родин, то будь-ласка. Головне – ніякого «блату».
Олена Баран із с. Залізниця Любешівського р-ну читає «Волинську газету» вже не один рік. Але взяти участь в лотереї для передплатників надумала тільки тоді, коли побачила, що землячка (а точніше сваха!) виграла чайник, отож знайшла квитанцію і відправила до редакції її у конвертику.
Щоб вручити подарунок, прибули до Залізниці. Тільки після розмови із п. Оленою зрозуміли, чому доля їй посміхнулася… Силі духу цієї жінки можна позаздрити. І важко, і боляче, але рук не опускає. У рідному селі вийшла заміж, з чоловіком виростили двох дітей. Довгий час працювала у сільському магазині. Окрім виховання дітей, впали на плечі жінки турботи про хворих батьків.
Спершу доглядала батька Івана Антоновича , якого вже нема 11 літ. Потім занедужала мама. 16 років (!) Олена Баран піклується про паралізовану неньку Анастасію Антонівну. На превеликий жаль, і їй самій довелося зустрітися із хворобою:
«Але я оптимістка, не падаю духом. Бо як уже впадеш, то все! Дочка старша працює бібліотекарем у Залізниці, допомагає, менша – в Лобні, теж поруч. Двоє внуків, чекаємо третього. То чого опускати руки?» – усміхається жінка.
Після цієї усмішки … дрібні побутові клопоти, які ще вчора здавалися тобі глобальними проблемами, стають справді смішними. І хочеться величезними буквами на кожній сторінці газети, яку щотижня читають тисячі людей, написати: давайте вчитися радіти життєвим будням у цієї простої жінки зі звичайного поліського села. Її руки натруджені, очі стомлені, а душа сміється назустріч перешкодам.
Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото автора.