День поля з «Вілією»

На теренах двох областей товариство має сім сучасних елеваторів, які надають увесь спектр послуг щодо зберігання зернових та олійних культур. Завдяки вигідному географічному розташуванню, використовуючи потужності компанії, можна одночасно зберігати понад 200 тис. т зерна. У червні цього року в Луцьку запрацював черговий елеватор потужністю до 35 тис. т зерна. А позаяк маємо тенденцію до щорічного збільшення врожаїв зернових на Волині, то потреба у якісному зберіганні – надважлива. Та послуги зі зберігання збіжжя – лише один із акцентів діяльності. Група компаній ТМ «Вілія» та насіннєве господарство «Волинь-Нова» займаються вирощуванням якісного насіннєвого матеріалу зернових та олійних культур і планують стати базовим виробником насіннєвого матеріалу в західному регіоні. А те, з яким інтересом оглядали гості ділянки розмноження сої чи пшениці, свідчить про високу ймовірність досягнення поставлених цілей. 

Найперше учасників форуму привітав засновник групи компанії ТМ «Вілія» Євген Дудка. Зауважив: рушій розвитку в тому, що у компанії немає клієнтів, а є лише партнери. Сьогодні «Вілія» – то не тільки виробництво і комерція, а й соціальна відповідальність. Знаємо Євгена Дудку як одного із фундаторів БФ «Волинь-2014» та бізнесмена, який охоче підтримує та ініціює різного роду соціальні проекти. 

Спекотніше було в полі.  І у прямому сенсі, і в переносному. Адже інтерес аграріїв підігрівало побачене: розкішні посіви різних сортів пшениці, гороху, сої, тощо. Побували учасники Дня поля на територіях підприємств із групи компаній ТМ «Вілія» у Локачинському, Горохівському, Ковельському р-нах. 

Головний агроном господарства «Волинь Нова» Віктор Савенюк розповів: «Маємо у структурі 5 тисяч гектарів, з них півтора гектари озимої пшениці. Насіннєві посіви елітних сортів. Пшениця – наш основний напрямок, крім того, вирощуємо ще три сорти гороху, також сою. Цього року побудований насіннєвий завод, він досить якісно підготував нам насіння. Задоволені, плануємо працювати далі. Є у «Волині Нової» і тваринний двір на півтора тисячі голів. З них 800 дійних корів. Як говорить наш власник, тваринництво – це факультатив, який ми просто любимо. Але він і дає багато органіки: 15 тисяч тонн гною ВРХ використовуємо щорічно. Завозимо курячий послід з нашої області та суміжних. Навіть з Фастова на Київщині, і це економічно вигідно». 

Заступник директора відділу агроресурсу Віталій Хінцінський докладніше розповів про перспективи сої. Сьогодні цю культуру вирощують уже навіть одноосібники – вигідно.

«У нас представлені сорти сої іноземної селекції, є й української.  Соя вже підживлена, виглядає просто фантастично. З цього поля ми не продаємо насіння, але є в нас посіви сої, завезеної з Канади (це не ГМО-сорти – опус і черемош), що є лідерами на даний момент за якісними показниками. На ринку сої така ситуація, що торгують нею фактично всі, але реально завозять лише одиниці. Тут ми не можемо конкурувати з поганими продавцями, які фактично обманюють, бо не завозять хорошого насіння, тому що в нас ціна автоматично виходить вищою.  Вартість тонни сої – 2400 доларів, потім ми сплачуємо 1200  доларів роялті за інтелектуальну власність, а відтак собівартість тонни виходить 3600 доларів. Ми змушені продавати насіння дорого. Цього року було реалізовано до тисячі тонн сої, з них першої репродукції – орієнтовно всього 200 тонн, бо ціна висока, але це плата за якісне насіння. На жаль, нема в Україні сортів, які можуть близько зрівнятися з соєю канадського чи австрійської селекції, в нас на демопосівах є українська соя, поки вона не дуже радує. Професійно соєю в Україні почали займатися не так давно. Хоча незважаючи на виску ціну, у сої є перспективи, бо культура дуже прибуткова, проста у вирощуванні та необхідна у сівозміні». 

Партнери компанії, аграрії з різних куточків України – від крупних товаровиробників та дрібних фермерів, приглядалися до посівів, консультувалися з агрономами, фотографували цікаві для них сорти і навіть нотували інформацію у записники. І, як і заведено у справжній хліборобів, підходили до справи по-філософськи. Як скажімо, партнер Євгена Дудки директор ТзОВ «Агролан», яке обробляє на Волині майже 2 тис га поля, Ігор Кінах: «Ми купували торік мулан (сорт озимої пшениці німецької селекції). Задоволені.  Маємо посіви, не гірші за ті, які сьогодні тут бачили. Але в першу чергу все залежить від Бога, який посилає дощ ранній і пізній, якщо це все є, то є і врожай. Наша задача – правильно посіяти, обробити і цінувати один одного. Наше підприємство в останні роки відмовилося від цукрового буряка. Горох, ріпак, соя, пшениця, озимий ячмінь. Раніше займалися овочами, перші в Україні вирощували пекінську капусту, але залишили це, тому що для овочів потрібне якісне зберігання. Кожен агроном дивиться реально на справи: ми поле ділимо на чотири. Бо знаємо, що на землі будуть працювати наші діти. Шкодити їй – злочин. Стараємося дотримуватися сівозміни, не нищити землі, бо це живий організм, який потребує догляду». 

Підсумували День поля оглядинами потужної сучасної техніки, яка допомагає у роботі талановитим хліборобам з різних куточків Волині, яких об’єднала «Вілія».