Подарунок за вірність

Оскільки передплатну квитанцію для редакційної лотереї надіслала дружина, Валентина, то саме її уповноважує чоловік, Володимир Касьян,  «давати інтерв’ю». Тож розпочинаємо зі знайомства, під час якого Валентина Степанівна розповідає про свій із чоловіком 32-річний шлях у царині педагогіки. 

– Вчити української мови та літератури розпочала ще в Маневичах. Але за пару літ знайшлася вакансія тут, у Будках. Чоловіка (за фахом математик) директором призначили. От і вчителюємо з ним цілих 32 роки, – розповідає переможниця передплатної лотереї.

Проводячи екскурсію просторими коридорами, подружжя освітян пригадує, як непросто було замість трьох будиночків спорудити добротне двоповерхове приміщення школи.

– Але: очам страшно, та руки роблять, – згадує народну мудрість Володимир Касьян. – Зате нині дітям комфортно навчатися, а гостям є де провести екскурсію. 

– Єдине, що засмучує, – діток із кожним роком стає менше, – додають учителі. – Будівля зводилася з розрахунку, що знання в ній здобуватимуть 308 учнів. Був період (на початку 1990-х), що ми майже дотягували до такої кількості, на паралелях по декілька класів формували. Але зараз у нас 197 учнів. І це не лише Будки, а й села Лісове, Гута-Лісівська, Рудки, Кам’януха. Здавалося б: для сільської школи кількість не критична. Але тенденція насторожує.

Показуючи світлі класи та вчительські кабінети, Касьяни щодо зменшення учнів зауважують: не кількістю стараються «брати», а якістю:

– Навчальний рік школа завершила із 15-ма учнівськими перемогами у районних предметних олімпіадах.  Найбільше призових місць здобула в українській мові, математиці. Наш випускник Павло Цикалюк виборов аж три перемоги: з фізики, астрономії, економіки. А Оксана Шевчук стала найкращим у районі знавцем географії.

Проте, як дізнаємося з розмови, переможниця «Волинської газети» – Валентина Степанівна – теж не лише тижневик читає і побутову техніку  виграє. За результатами конкурсу серед класних керівників Валентина Касьян увійшла до трійки найкращих на Маневиччині!

– Було нелегко. Адже участь у конкурсі – це своєрідний підсумок багаторічного досвіду, – зізнається педагог. – Однак, у нашому колективі вчителі не вміють працювати абияк. Тож і я старалася. Багато матеріалів готувала. І – як результат – почесне третє місце.

– А загалом, – підсумовує директор ЗОШ, –  три останніх роки стараннями вчителів здобувають учні по 14-16 призових місць у предметних олімпіадах і тому школа вважається серед кращих на Маневиччині.

Секрет  успіху, кажуть освітяни, – сукупність багатьох факторів. Але чи не основний  – використання новітніх технологій. Бо скільки б літ не відпрацював педагог, який багаторічний досвід не мав би  – без володіння комп’ютером сьогодні ну ніяк!  

– Щоб учителі щороку приносили славу для школи і знання для учнів, я як директор мушу дбати й про заохочення. І не тільки словом чи грамотами, а й оптимальними умовами для праці та навчання, – на продовження розмови зауважує Володимир Касьян. – Позаяк фінансування освіти самі знаєте, яке, то громада трьох наших сіл – Рудки, Будки, Кам’януха – створила  торік  громадську організацію «Полісся», а мені довірили її очолити.

Володимир Касьян разом із однодумцями поставили благородну мету: завдяки участі в міжнародних проектах поліпшити інфраструктуру всіх трьох сіл, акцент роблячи на втіленні енергоощадних заходів.

– Оскільки всі ми – батьки й насамперед дбаємо за дітей, то першим об’єктом у рамках реалізації проекту стала школа села Будки, – пояснює Володимир Іванович. – Для втілення задуманого наша громадська організація внесла 14 тисяч гривень, райрада – 39 тисяч, обласна – 31 тисячу 800 гривень, ПРООН – 212 тисяч. Перший етап зараз на фінішній прямій. І вже можемо похвалитися встановленням вхідних, тамбурних дверей і 94 вікон. 

Оскільки для громади трьох сіл навіть 14 тисяч – сума немала, то до її збору долучилися бізнесмени, небайдужі селяни, батьки з учителями. Долучилися – і не пошкодували. Бо побачили: є результат.

– Громадська організація «Полісся» показала: працювати хоче та вміє, – не без гордості каже Володимир Касьян. – Тож тепер будемо писати ще один проект. Із його допомогою хочемо якісно оновити актовий зал школи, зробити його багатофункціональним: аби конференції проводити, круглі столи, інші культурно-мистецько-просвітниці заходи. Ну, а як це реалізуємо, то, можливо, й за спортивний зал візьмемося.

Поділившись педагогічними планами, подружжя освітян на чай запрошує – із нового, від газети подарованого чайника. А почувши традиційно-журналістське «Ой, дякуємо, але спішимо», Касьяни цілій редакції передають спасибі: і за гостинець, і за цікаві статті. Та головне, кажуть, що завдяки «Волинській газеті» Касьяни повірили в удачу і в неодмінний успіх справи, яку робиш із душею.