Як удалося команді «Стир» із маневицького села Старий Чорторийськ стати футбольною сенсацією Волині?
Вони здійснили неймовірне! Єдина сільська команда серед тих, котрі змагалися за кубок області серед аматорів, «порвала» своїх іменитих суперників. Що називається: прийшов, побачив, переміг!
Що ж передувало таким блискучим результатам? Який секрет застосували у «Стиру»? Як наловчилися грати не завдяки, а всупереч? Запитаємо у тренера, завгоспа і піар-менеджера в одній особі Андрія Байцима.
– Футбольна історія Старого Чорторийська почалася ще в 1960-х роках, коли міцно на ноги став наш колгосп імені Щорса. Саме тоді була дана вказівка з «верхів» формувати по колгоспах команди, змагатися на рівні району та області. Але наша ФК пішла ще далі. 1976-го у фінальному поєдинку з житомирським «Будівельником» здобула кубок України. І, можна сказати, це була вершина спортивної слави Старого Чорторийська, – розповідає тренер.
До речі, сам Андрій Байцим хоча за фахом водій, але має досвід забивання голів команді «Торпедо», всім відомої сьогодні як ФК «Волинь».
– Так-от, кубок України ми привезли і потім намагалися підтримувати гідну спортивну форму аж до 1990-го. Далі жити стало так добре, що до середини 2000-х у селі хіба діти на стадіоні м’яча копали. Із 2006-го стали з району просити, аби «помалейку» ми аматорів гуртували, «потихейку» грати починали. А з 2010-го, як сільським головою обрала громада Миколу Шулипу, відновилася й футбольна слава Старого Чорторийська, – провадить Андрій Степанович.
Позаяк ліпше раз показати, ніж сто разів розказати, тренер веде в сільській раді до «стіни слави», де кубки та грамоти ледь на поличках уміщаються.
– Ну? Як вам?! 30 кубків за шість років! – демонструє з гордістю. – І все це здобули наші сини!
Вік команди 20-21 рік. Більшість – студенти. Кожен сам по можливості тренується. Тому на запитання, скільки разів на тиждень збираються спортсмени, Андрій Байцим жартує:
– Та ви що: ми ж – хлопці із села. Зранку косу, вечором сапу – так і тренуємося! М’яча тільки під час гри бачимо!
Хоча кожен, хто 3 липня був у Ковелі на фінальному матчі, переконався: «Стир» показав просто блискучу гру!
Розуміючи, що футбол – гра мільйонів уболівальників і… мільйонів доларів, не можу не запитати про матеріальну базу ФК «Стир».
– Скажу так: минулого року наша команда здобула кубок ФСТ «Колос», перемогла в обласному чемпіонаті ФСТ «Колос», стала володарем супер-кубка! І на всю підготовку та участь у змаганнях ( а це форма, взуття, спортивний інвентар, транспорт, пальне) було витрачено 103 тисячі гривень. Половину від суми виділила сільська рада. Ще половину – меценати із села та району, – каже Андрій Байцим. – Причому, зауважте, «Стир» – то наш фаворит. А ще ж маємо команду «Колос», яка на районному рівні теж гідно відстоює честь громади!
Але й це ще не всі сенсації. Аби у Старому Чорторийську футбол став альтернативою комп’ютерам і телефонам, тут відкрили спортивну школу, де займається три групи найактивніших школярів. А вчитель фізкультури, який має півставки тренера, щодня після шостої години займається з дітьми на стадіоні.
– Можемо похвалитися і спортзалом у школі, який завершили цього року та який дозволить навіть у негоду «плекати футбольну надію», – каже Андрій Байцим.
Утім, і на цьому Старий Чорторийськ не зупиняється. «Стадіон нам треба! Нормальний!» – кажуть у селі.
– На нашому футбольному полі вже півобласті відіграло! Ми самі щонеділі як не на виїзді, то в себе суперника приймаємо. От недавно боратинська «Ласка» приїжджала – команда із села-мільйонера, в якій кожному футболістові за успішну гру платять від 500 до тисячі гривень. Так-от ми їх «взули»! Без премій – на голому ентузіазмі! – каже Андрій Байцим. – То що, кажіть, не заслужили хлопці, щоб у нас нормальний стадіон був?!
Давно вже задумавши такий «план фікс», у селі вже й кошторис підготували: на 940 тис. грн. І це сума тільки для того, аби відведену під стадіон територію привести до належного вигляду: поверхню вирівняти, покриття нормальне зробити.
– А вже ворота, переодягальні, лавочки ми своїми силами зробимо! – додає Андрій Степанович. – Бо розуміємо: мільйон – сума не мала. Але на весь Маневицький район жодного нормального стадіону нема. Жоднісінького!
Зважаючи на передвиборчу пору, сподіваються футболісти на підтримку й політичних сил та їхніх кандидатів. Вірять, що обласна та районна влада не залишаться байдужими до «спортивного» питання. Бо ж насправді йдеться не про село чи навіть район – ідеться про футбольний імідж усієї країни! І хто зна, чи на такому ось сільському стадіоні не бігаає сьогодні хлопченя, яке завтра стане зіркою світового олімпу?!
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора.