326 нових «шкільних автобусів» закуплено в цьому році для
потреб учнів, переважно, з сільських шкіл. Цікаво, що тільки 63 із них – «Богдани»
виробництва Луцького автоскладального заводу №1 корпорації «Богдан Моторз», і всі вони куплені за рахунок
платників податків лише з двох областей – Івано-Франківської і, звичайно,
Волинської…
До цієї проблеми привернув увагу в соцмережах громадський
активіст і член Громадської ради при Луцькому міському голові Михайло Шелеп. А
підставою стало офіційне повідомлення Міністерства освіти і науки, в якому воно
відхрещується від підозр, що серед куплених автобусів значна кількість
транспортних засобів – російського виробництва (тобто, країни-агресора)!
«Ні Міністерство освіти і науки, ні інші центральні органи
виконавчої влади, ні наукова установа «Інститут модернізації змісту освіти» у
2016-му році не мають і не мали жодного відношення до закупівлі шкільних
автобусів. Ці закупівлі здійснюються органами місцевої влади за рахунок
освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам та відповідних
видатків місцевих бюджетів. Саме органи місцевої влади провадять закупівлі
шкільних автобусів, керуючись Законом України «Про публічні закупівлі» (набув
чинності з 1 серпня 2016 року, до цього – керувалися Законом «Про державні
закупівлі»), – говориться в заяві МОН.
Освітня субвенція, що надійшла до місцевих бюджетів в 2016
р. на закупівлю шкільних автобусів, як переконують освітянські чиновники,складає
600 млн грн. Місцеві влади мали докласти свої кошти і закупити необхідну
кількість автобусів для школярів.
«Водночас, звертаємо увагу, що за умовами конкурсних
торгів, органи місцевої влади мають керуватися фактором відповідності технічним
характеристикам та ціни при прийнятті остаточного рішення. Нижче наведена
таблиця, в якій зазначені ціни переможців торгів у різних областях. З таблиці
видно, що є автобуси, ціни на які на 100-300 тис. грн. нижчі, ніж
пропозиції інших виробників. При цьому, зростання ціни на деякі українські
шкільні автобуси відбулося саме після закладення в державний бюджет субвенції
на їхню закупівлю», – наголошується в повідомленні.
Отже, за кошти волинського бюджету придбано 37 автобусів за ціною 1,58 млн грн.
кожен. Це – другий за кількістю показник у державі. І – перший за ціною транспортних
засобів!
І все б нічого, якби не мінімум 2 суттєвих обставини.
По-перше, в попередні роки область
придбала достатню кількість «шкільних автобусів», але значна кількість із них
(з 2003 до 2012 р. було куплено 144 штуки) безплатно відправили в зону
проведення АТО для потреб військовослужбовців, і жоден транспортний засіб назад
не повернувся.
По-друге, голова облдержадміністрації Володимир Гунчик до призначення на
нинішню посаду працював на посаді… гендиректора луцького заводу, де й
виготовляють та купують автобуси для волинських шкіл.
І ще одне. «Волинська газета» в статті «Перед Пасхою – затягнути паски?» (http://volga.lutsk.ua/view/11049/1/) вже повідомляла про скандал у Маневицькому
р-ні, де шкільні автобуси (звісно, що «Богдани») голова райдержадміністрації Андрій
Линдюк пропонував купувати за рахунок «економії» виплат учителям. Ті обурилися
і прибули на сесію райради, де, врешті-решт, зуміли хоча б наполовину відстояти свої права.
Але проблема, як бачимо, глибша.
Роман УСТИМЧУК.
На фото Олени ЛІВІЦЬКОЇ: на сесії Маневицької райради свободівець Микола
Давидюк переконував владу, що купувати автобуси за рахунок учителів – як мінімум
аморально…