Колеги з варшавського журналу «Нова Польща» у
серпневому номері приготували приємний сюрприз для українців. Тут надрукована
невеличка за розміром, але глибинна за змістом стаття. Про Надію Савченко і
Юзефа Пілсудські. Про кров, пролиту в 1921-ому, і в 1943-му… Власне, і про
те, чому досі немає польсько-українського примирення з важких питань
минулого…
Головний редактор Пьотр Міцнер в публікації «Сила
духу і прощення» написав:
«День 24 червня 2016 року буде одним із найважливіших
в історії українсько-польських стосунків. У Любліні Надії Савченко вручили
статуетку «Орел» – премію імені Яна Карські. Нагадаємо, що Карські був під час
війни емісаром Польської підпільної держави, підготував і перевіз на Захід
звіти про знищення євреїв у Польщі.
Надія Савченко отримала премію «за силу духу в
боротьбі за людську гідність і честь». Під час церемонії в Любліні вона
сказала:
«Я готова просити прощення і пробачити. Я приношу
вибачення польському народові вибачення за зло, котре було вчинене українцями в
давній історії. Якщо можете, пробачте».
Жодна з декларацій, які пролунали до цього з цього
питання, не була такою переконливою, хоча невідомо, чи швидко вона дійде до
суспільної свідомості, зайнятої іншими, ніби важливими питаннями. А ле ж саме
це питання для Польщі та України – найважливіший.
На жаль, через два дні після цього в Перемишлі
відбулися ганебні безпорядки. Молоді польські націоналісти спробували не пропустити
українську процесію, котра рухалася до могил солдатів Петлюри. Вигукуючи
образливі слова, націоналісти довели
справу до потасовки…
Коли в 1921 році Юзеф Пілсудські приїхав у табір,
де, згідно Ризькому договору з більшовиками, утримувалися інтерновані
петлюрівці, недавні союзники поляків, він сказав:
«Панове, прошу у вас прощення. Я дуже прошу вас
пробачити мене!».
Націоналісти в Перемишлі – як би не намагалися вони
приглушити голоси, котрі закликають до єднання та співробітництва, – не наші
представники.
Пані Надіє, ми просимо вибачення».
А 28 серпня на римсько-католицькому цвинтарі в лісі
біля колишнього с. Острівки Любольського р-ну відбулися заходи з вшанування пам’яті
полеглих тут під час війни поляків. Вони загинули внаслідок збройного нападу
одного з відділів УПА на «пляцувку» Армії Крайової, що розташовувалася в селі
та також здійснювала каральні рейди в навколишній українські села, де так само
вбивала дітей, жінок і стариків.
Чи вистачить мужності хоча б у когось із
організаторів та учасників дійства, в якому взяло участь понад 100 гостей із-за
Бугу, не лише проливати сльози стосовно безневинно вбитих співвітчизників, але
й стати на коліна перед могилами українських жертв польських бандитів?
Чи прощення має бути лише вулицею з одностроннім рухом,
що недавно засвідчили скандальні постанови двох палат парламенту РП, які в
усьому звинувачують лише українців і не бажають визнавати злочинів озброєних
польських банд?
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото УНІАН: Надія Савченко після отримання «Орла»
в сусідньому Любліні.