1 січня 2016 р. народному артистові України Валерієві Мареничу виповнилося 70 років. Про талант лідера однойменного тріо, власне, нагадувати не потрібно. Як і про те, що останнім часом Валерій Петрович на сцену виходить рідше і – без колишньої дружини Антоніни та її двоюрідної сестри Світлани…
Так склалося, що гонимі в радянські часи волинські артисти дуже важко отримують визнання навіть у Незалежній державі. В усякому випадку, історія про присвоєння Валерієві Мареничу звання «Народний артист України» нагадувала справжнісінький детектив. Намагалися «пробити» відповідний указ і народні депутати України Олександр Свирида та Катерина Ващук, і попереднє керівництво області в особі голови облдержадміністрації Бориса Клімчука, і багато інших впливових людей. А вирішила проблему однією лише посмішкою телеведуча Оксана Марченко, родичі якої живуть у Горохівському р-ні. Після її телепрограми хтось всесильний в Адміністрації Президента і поклав на стіл главі держави проект відповідного указу. Рука Леоніда Кучми такий довгожданий підпис поставила 8 лютого 2003 р…
З тих пір влада про Валерія, Антоніну та Світлану Мареничів, здається, зовсім забула. А дарма. Громадськість продовжує нагадувати, що як мінімум Валерієві Петровичу потрібно вручити державну нагороду. Якщо не звання Героя України, то як мінімум – орден.
Саме тому луцький депутат облради від «Свободи» Сергій Сівак публічно звернувся до голови облдержадміністрації Володимира Гунчика, аби той підготував та скерував на розгляд у Київ відповідне подання. Хоч і «заднім числом, вважає Сергій Сівак, влада повинна гідно вшанувати митця з нагоди його ювілею.
Щоправда, зовсім скаржитися на відсутність уваги та поваги Валерію Мареничу не варто. В усякому випадку, Богдан Шиба в пеіод перебування на посаді Луцького міського голови надав народному артистові приміщення для творчої майстерні, а коли головою облдержадміністрації був Борис Клімчук і головою облради Володимир Войтович, то співакові за бюджетні кошти купили окрему квартиру в одній із луцьких новобудов.
Світлана КОМА.
На фото з архіву редакції: Валерій Маренич у «Волинській газеті».