“Лицарі” потрапили під жіночий “Легіон”

Насправді, перед початком зустрічі важко було уявити, як відбуватиметься така гра: футзальні м’ячі губилися серед величезних кросівок гравців “Волиньбаскета”, а футзалістки команди “Легіон” виглядали справжніми Дюймовочками біля високих опонентів. Однак з перших хвилин гри стало зрозуміло, що долю матчу аж ніяк не вирішуватимуть антропометричні дані. Хоча саме вони поклали початок видовищу: новоспечений центровий “Волиньбаскета” Артем Чемякін (208 см зросту!) двічі вдало показав своє вміння грати головою, замикаючи верхові передачі партнерів. 

До честі жіночого “Легіону” під керівництвом Дмитра Голоскокова, дівчата продовжували старатися та”вигризати” м’ячі на будь-якій ділянці майданчика. Особливо Вашому покірному слузі запам’ятався момент, коли одна з футзалісток безстрашно на швидкості ставила корпус комусь з баскетбольних велетнів! І таких епізодів було чимало! Можливо, саме за такі старання футзальна доля нагородила дівчат трьома забитими голами до перерви і, як наслідок, виграним першим таймом – 3:2. 

Друга половина зустрічі стала справжньою перестрілкою. Коли здавалося, що зусиллями Олександра Фурса та Артема Чемякіна “Лицарі” вже готові виграти матч, вперед понеслись уже дівчата. Шансів встояти перед граціями у баскетболістів не було – по-джентльменськи вони ледь не довели поєдинеок до поразки, лише на останніх секундах перевівши гру до серії післяматчевих пенальті – 7:7. 

А там, як не старався у “Волиньбаскета” Максим Дейна, який ледь не у шпагаті розтягувався майже на всі футзальні ворота, більш вдало виконали шестиметрові удари саме дівчата з “Легіону”. Як би там не було, після матчу раділи обидві команди. А глядачі на трибунах побачили, що у волинському спорті ще залишилось місце для ось такого своєрідного “фану”, аби хоч на годинку забути про його суворі реалії.