5 років тому, в січні 2012-го, депутат облради
Сергій Слабенко подав проект рішення (а сесія за нього проголосувала) щодо
виготовлення та встановлення меморіальної дошки українцям, загиблим у 1934-1939
рр. у польському концентраційному таборі «Береза-Картузька» у Брестській обл.
Білорусі за рахунок коштів бюджету області.
Врешті-решт, тодішнє керівництво
облдержадміністрації в особі Бориса Клімчука і облради (очолював Володимир
Войтович) погодилися з пропозицією представника на той час опозиційної «Нашої
України» та виділили певну суму грошей на виготовлення таблиці. Мало того,
виконавча влада області скерувала брестським колегам навіть її зовнішній вигляд
та запропонований текст. Але… гроші з бюджету області так і не використали.
Чому?
Причина, на яку формально послалися очільники влади
в Брестській обл.. Республіки Білорусь, доволі прозаїчна: мовляв, біля споруд,
де колись функціонував концтабір для борців із режимом Другої Речі Посполитою
(в основному, це були члени комуністичних партій Польщі, Західної України і
Західної Білорусі, а також активісти української ОУН), уже є пам’ятник із
відповідним написом. Але насправді те, що ще в радянські часи написано
російською мовою, зовсім не відповідає історичній правді, бо нікого там, крім «борців
за встановлення Радянської влади», не згадано.
Минуло 5 років. Меморіальної таблиці в м. Бяроза
Брестської обл. так і не встановлено. Зате при владі в Україні ніби як істинні
українські патріоти, які сорочки на собі рвуть із приводу захисту історичної
правди та національних інтересів нашої держави. Але так не хочеться сваритися з
«братами-сябрами», які продовжують жити за законами «совка» під пильним оком «бацьки
Луцкашенкі»…
Світлана КОМА.
На фото Володимира ДАНИЛЮКА: чи не єдиний
синьо-жовтий вінок біля пам’ятника всім жертвам концтабору «Береза-Картузька»,
покладений делегацією з Волині в далекому 2013-ому.