Усім головам голова –

На поштове відділення керівник сільської громади завітала того дня, коли «Волинська газета» організувала святкову лоторею серед місцевих передплатників. 

Мета її «інспекторського» візиту досить прозаїчна – у приміщенні пошти батарея ледве тепла, хоча в медпункті, що знаходиться через коридор, тепла достатньо. Медики працюють без верхнього одягу, а на відділенні без нього просто не обійтися. Галина Петрівна і так жаліється на нежить. Ймовірніше проблемою тепла мало б цікавитися поштове начальство, а не сільський голова. Аж ні, для Євгенії Михайлівни, котра до усього є ще й шанувальником нашого видання, виясняється, нема питань своїх чи чужих. На підпорядкованій території скрізь і у всьому має бути належний порядок, у тому числі й створення комфортних умов для жителів громади. Не діло, коли людина натягає на себе кілька одежин. Вона тоді думає не про якість обслуговування, а про власне здоров’я, оскільки навіть незначне лікування сьогодні обходиться досить дорого. 

Така, на перший погляд, незначна деталь, напевно, з якнайкращого боку характеризує ділові та моральні якості керівника сільської громади. Їй не байдужі людські проблеми та болі. Ця гіпотеза підтверджується у нашій подальшій розмові. Коли цікавлюся у Євгенії Михайлівни, чим запам’ятається їй рік, який відходить і який незабаром стане надбанням істориків та дослідників, вона, не задумаючись, відповідає:

– Радісний тим, що з АТО вернулися живими та здоровими усі хлопці, а ще тим, що на території сільської ради, слава Богу, не було якихось надзвичайних ексцесів. Силами громади вдалося зробити дві дороги з асфальтним покриттям у селах Клепачів та Небіжка. Зробити ще дві асфальтівки плануємо і в наступному році. Одну дорогу до лісу, де є тільки пара хат, висипали щебенем.

– Що можете сказати з приводу об’єднання громад?

– Вибори відносно утворення територіальних громад відбудуться весною чи літом наступного року. Поки що є відповідне рішення обласної ради, у якому підтримано бажання наших людей, висловлене під час опитування, про об’єднання  громад з центром у Жидичині. Зараз робоча група працює над необхідною документацією, ця робота на завершальному етапі. Але я не буду стверджувати, що є прихильником об’єднання. Відповідний закон також має ряд суттєвих недоліків. Як кажуть, відчуваю душею, що в об’єднаній громаді моїм людям буде гірше. Зараз вони є господарями на своїй території. У територіальній родині цього не буде. Так, там, можливо, будуть свої плюси, але мінуси, напевно, переважать.

– Але ж об’єднання добровільне, ви можете не йти на цей крок.

– Такого нема. Воно добровільно-примусове. За стільки років я вже добре вивчила цю систему. Якщо лягаємо спати і кажуть подорожчання не буде, то вранці воно обов’язково  уже є. 

 – Якій період Ви працюєте у самоврядному органі?

– 7 лютого наступного року виповниться 29 літ, 15 з них – на посаді сільського голови. Навіть не віриться, що так швидко летить час. Гірко, але факт лишається фактом. За моїми спостереженнями, кожен наступний рік гірший від попереднього. Усе важче й важче вирішувати якісь питання через недосконалість нашого законодавства. Немає логіки у прийнятих документах. Один може суперечити іншому. Аби розібратися з такою правовою казуїстикою, доводиться немало попотіти навіть досвідченому юристу. Це, безперечно, займає чимало часу, який у сільського голови на вагу золота. Земельний кодекс може перечити Конституції або іншим нормативним документам. І багато такого, що не можна, не можна, не можна. Органи місцевого самоврядування дуже обмежені у своїй діяльності. Це тільки говорять, що нам багато прав дано, але це неправда. Через те дуже важко працювати. Та попри усе, ми чітко зорієнтовані на питанні підвищення добробуту жителів нашої громади, поліпшення інфраструктури території. Ми зробили 14,5 кілометра асфальтних доріг у трьох селах, освітили усі вулиці, всі три населені пункти повністю газифіковані, поремонтували  бюджетні установи, зберегли будинок культури, в якому зроблено євроопалення, є уся апаратура. А все ж було у занедбаному стані. Сьогодні ми тішимося тим, що зробили. Порівняно з іншими наша громада невелика, але результати вважаю, вагомі.

Приватні підприємці, які працюють на нашій території, майнові частки викупили у людей. Тут відкриваються нові робочі місця. Люди мають де працювати. Цікаво, що робочих рук навіть не вистачає. Сорок людей приїжджає сюди працювати з Луцька. Це дуже великий плюс, що люди задіяні в роботі, мають зарплату.  Скажу, що на цих підприємствах платять достойну заробітну плату. І так допомагають населенню, у тому числі дровами. Нема такої хати, яка б не була забезпечена дровами. Я знаю потребу кожної людини, знаю, хто чим дихає.

– Євгеніє Михайлівно, дороги вам, мабуть, вдалося зробити за рахунок відрахувань підприємств, що працюють на території сільради?

– Ні, основним надходженням до бюджету є земля та місцевий податок з фізичних та юридичних осіб. Хоча маємо якусь частку і від підприємств та приватників, від орендної плати. Бюджет виконуємо регулярно, щомісячно. Нині маємо півтора річних бюджети, незважаючи на те, що нема на території заправки. Ті громади, які мають її на своїх територіях, у великому виграші. Але усе ж маємо перевиконання бюджету.

Серед фірм, які працюють у нас, хочу відзначити «Преміум-тракс», яку ми ще просто називаємо «Рено». Вона надає широкий спектр послуг з ремонту автомобілів. Це дуже великий сервісний центр. Є ще фірма «Діоніс», яка займається переробкою дуба. Відправляють на Францію клепки, з яких виготовляють вино-коньячні бочки. Працюють також інші фірмі, одна з яких виготовляє церковне начиння, а інша – вироби з дерева.  Зареєстровані чотири фермерські господарства, які мають свої профілі діяльності. Бюджет отримує кошти і від дрібніших підприємців. За рахунок того ми і виживаємо. Приємно, що з усіма маємо повне взаєморозуміння. Вони завжди йдуть нам назустріч, допомагають і школам, і садочкам, іншим бюджетним установам, окремим громадянам. Не було випадку, щоб хтось у чомусь нам відмовив. Думаю, що й пошті допоможуть, аби тут було належне тепло, якщо їхнє начальство не дбає про своїх людей. Можливо, ми перебираємо на себе й функції інших, але хочемо, аби в кінцевому результаті було добре нашим людям.

– Депутати сільської ради допомагають вирішувати питання, що стосуються життя громади?

– Звичайно, допомагають, у нас, вважаю, повне взаєморозуміння. Ті, що працюють у селі, мають більші можливості, але не пасуть задніх і ті, що мають роботу у місті. З таким активом можна гори вернути. Тому впевнена, що у наступному році нам вдасться намічене втілити у реальність.