Майже 100 років тому імператор Росії Ніколай ІІ, а відтак і його брат Міхаіл, зреклися престолу, влада перейшла до Тимчасового уряду… Ніяких проблем Алєксандр Кєрєнський і його оточення не вирішили, головним чином – не виправдали сподівань народу. І тоді відбувся більшовицький переворот (або т. зв. «Вєлікая Октябрьская Соціалістічєская Рєволюція»).
Не згадувати б про ті жахливі події минулого взагалі б, але чим далі, тим чіткіше почали проявлятися страшні паралелі…
У нашому будинку в квартирі № 3 жив дід Душин: невеликого зросту, за дружину в нього була теж низенька на зріст, крива на одну ногу Валя, молодша за нього десь на років 20. У них був син Коля (1956-го чи 1958 р. н., який передчасно сам помер, або йому допомогли, молодим десь у 1985-ому) – хлопець виховувався в дитячому будинку, тому що батьки були не в змозі його утримувати та вчити.
Дід Душин у своїй маленькій квартирці, яка слугувала одразу і за майстерню, робив щітки для взуття, чистки одягу, причандалля для фарбування… Замовлень не бракувало. Частенько заходив до них, і завжди бачив його за роботою. Квартира була закладена кінським волоссям. Пригадую, він і мене вчив тому нехитрому ремеслу: з гриви – одні щітки, з хвоста – інші, тонші, з кінців хвоста та гриви йшли на щітки для іншого призначення. Це говорить про те, як тодішня держава – СССР – дбала про людей взагалі, не кажучи вже про активних учасників революційних подій 1917-го.
Згадується, як скрізь у магазинах, на автостанції та залізничному вокзалі висіли перед касами таблички з написами «Вєтєрани Вєлікой Окт. Соц. Рев. і вєтєрани ВОВ обслуживаются внє очєрєді». Я вже вчився в інституті і частенько з Ковеля їздив до Луцька, Львова, Києва: і все думав, коли вже приберуть ці таблички, адже ветеранів, які згадуються першими, вже майже не залишилось?
А от про діда Душина – окрема історія.
Він брав участь саме в цій «ВОСРеволюції» 1917 р. На той час служив у царському війську рядовим і, захопившись на фронті революційними ідеями, перейшов на сторону більшовиків. Зі своїми побратимами-ковельчанами прибув до Санкт–Петербурга, і вже там зі зброєю в руках, із якою воював на фронті Першої світової війни (де саме, я вже не згадаю), брав безпосередню участь у поваленні Тимчасового уряду.
Я дідові навесні завжди копав город перед його вікнами, а він мені все розповідав, як він бачив і слухав Лєніна перший раз, коли той виступав із «бронівєка», здається, на Фінському вокзалі, другий раз – вже в «Зімнєм дворце». Стояв недалеко і перший, і другий раз, так що добре міг розгледіти і почути вождя «всемірного пролетаріата».
Помер дід Душин десь наприкінці 1970-их… Шкода, що слухав його неуважно і нічого не занотував. Яка б цікава та правдива історія збереглася….
…Мабуть цієї весни теж буду копати того ж «города», але вже як свого. Згадуватиму і діда Душина… Його, як і мільйони селян, російський цар Ніколай ІІ втягнув у криваве пекло війни, прагнучи царювання над царями… У той кривавий вир втягнулося 38 держав із населення 1,5 млрд мешканців, із яких понад 10 млн солдатів і цивільних загинуло…
Через 100 років новітній російський цар Владімір фактично вже розв’язав Третю світову війну і вже зумів втягнути у неї не лиш усю «рашку», але і світ…
І ось гряде сторіччя від початку кривавої більшовицької різні… Схоже, події повторюються. Трохи в меншому плані, але, як і 100 р. тому, також розпочалася майже світова війна, в людей знову на руках багато зброї… Як в Україні, так і на Рассєї…
І щось підказує, що все може повторитися… Спочатку в Московії-Рассєї, а потім і у нас. Народ на межі терпіння, олігархи як керували, грабували, так і далі себе вільно почувають: мов буржуї тих далеких років, гноблять простий народ, а нові космополіти, дорвавшись до влади, грабують, як можуть, і ніби їм останній день приходить.
І рота тут вже простолюду не закриєш – дуже багато невдоволених. Бо події зими 2013-2014 рр. показали: закриваючи одному, відкриєш у десять разів більше…
Один із таких молодиків мені сказав:
«Ти старий! Тобі нічого не треба… А я молодий, і мені гроші більш потрібні…».
Ось і прийшли до влади – молоді і розумні, як старі бабці казали, і все агітували, тільки зовсім не порядні, а ще й нахабні і безсовісні. І згадую все діда Душина, якому на час перевороту 1917 р. було років двадцять… Він був порядним і думав про всіх таких простих людей, як сам, а не лише про те, як збагатитися особисто. За це він заслужив від радянської влади квартиру без зручностей усередині із темним коридорчиком на 12 м. кв., невеличку пенсію і вільну підпільну працю творця щіток з кінського волосся…
Геннадій САРАПІН.
На фото з архіву: більшовицький патруль на вулицях Санкт-Петербурга, 1917 р.; волинське село на Ковельщині століття тому.