Відійшов у вічність Микола КОЦ
Сьогодні у Будинку
панахиди найближчі родичі і друзі попрощалися з великим українцем, патріотом і Людиною
чистого сумління – Миколою Георгієвичем Коцом. Дружина його брата повідомила,
що він спочив у Бозі близько 2 години ночі. Перед тим ще говорив зі своєю
доглядальницею, яка чергувала біля хворого. Він залишив чимало заадресованих
конвертів до своїх численних подвижникв і друзів. Вочевидь, щоб живі знали кого
повідомити про його відхід у Засвіт.
Товариство: вже не
напише! Нема Миколи.
Провести в останню
дорогу прийшло невеличке коло відданих друзів. Відслужив панахиду священник
Луцького Свято-Троїцького собору. Поховали Миколу Коца на Гаражджинському кладовищі.
Його подвижницьке
життя записане у багатьох книгах та часописах, а ось так життєпис Миколи
Георгієвича подає «Енциклопедія сучасної України»:
“КОЦ Микола
Георгійович (04. 12.
1930, с. Гуща, нині Любомл. р-ну Волин. обл.) – учасник національно-визвольного
руху. Закін. екон. ф-т Укр. с.-г. академії (Київ, 1962) і мех.-матем. ф-т Київ.
ун-ту (1966). Від 1962 працював у Копичин. с.-г. технікумі (Гусятин. р-н
Терноп. обл.). Збирав дані й вів записи про боротьбу УПА за незалежність,
виготовляв і розповсюджував листівки нац.-патріот. тематики. 26 жовтня 1967
заарешт., 11 квітня 1968 за звинуваченням у антирад. агітації і пропаганді
засудж. до 7-ми р. ув’язнення та 5-ти р. заслання. Покарання відбував у
Мордовії і Томській обл. (обидві – РФ). 1979 повернувся у Луцьк, працював на
вироб-ві. Чл.-засн. Всеукр. т-ва політ. в’язнів і репресованих (1989), УРП
(1990). Реабіліт. 1991. Разом із Л.
Осауленком написав публіцист.-докум. повість «Волинь у лещатах смерті.
Сторінки з життя Миколи Коца і не тільки» (Лц., 2007).”
Його побратим Леонід
Осауленко був серед тих небагатьох, хто провів великого стражденника, патріота,
інтелігента в останню путь.
Пом’яніть, хто знав цю велику Людину, молитвою і запаленою свічкою. Втрата велика для України…
Родині і близьким – співчуття.
Сергій Цюриць.