Що в Луцьку 5 лютого відбувається те, що по суті
своїй є алогічним і непоєднуваним, підтвердила заключна части на прощання з
міським головою Миколою Романюком. Домовину з тілом покійного винесли з
приміщення облмуздрамтеатру, і за мінусової температури не сніг, а дощ падав із
неба, ніби посилюючи трагізм втрати очільника міської громади, якому б ще
працювати й працювати…
Кортеж похоронної процесії, який очолювала патрульна
машина поліції з увімкненими синіми та червоними проблисковими вогнями, рушив в
останню путь для Миколи Ярославовича. На вул.. Богдана Хмельницького, 19, де
розташована адміністративна споруда органу місцевого самоврядування обласного
центру, автомобілі зупинилися. Тут до 31 січня два скликання поспіль працював
міським головою Микола Романюк…
Далі ціла кавалькада автомобілів рушила в с. Золочівку
Демидівського р-ну Рівненської обл., до якої від Луцька – якихось 30 км. А в
рідному селі люди вже чекали на покійного Миколу Ярославовича, яким завжди
гордилися і якого незрадливо підтримували. Більшість односельчан прийшла до
батьківської хати, де пройшли дитячі та юнацькі роки і де тепер живе лише одна
старенька мати… Після прощання біля рідного порогу, від якого почалася дорога
в велике життя і біля якого настала мить розлуки, домовину з тілом Миколи
Романюка доставлено на сільське кладовище, розташоване в самісінькому центрі
Золочівки, на горбочку неподалік церкви. Тут і знайшов свій останній спочинок
Микола Ярославович. Поруч із могилою наймолодшого брата Євгена, який трагічно
загинув у 15-річному віці внаслідок ДТП…
Роман УСТИМЧУК.
На фото автора: односельчани в очікуванні останньої
зустрічі з Миколою Романком біля його батьківської хати.