Проводжаючи в останню путь командира взводу 72-ої
Гвардійської Білоцерківської окремої механізованої бригади Максима Гринчишина,
тисяч лучан схилили свої голови під час панахиди в Луцькому кафедральному
Свято-Троїцькому соборі УПЦ Київського Патріархату, а також на Театральному
майдані, де відбулася велелюдна громадянська акція прощання.
Вперше за 3 роки неоголошеної війни на Сході, 22 лютого 2017 р. на
вимогу громадських організацій обласного центру, під час руху траурної процесії
від Театральної площі до Київського майдану поліція обмежила рух будь-якого
транспорту. Перехожі, віддаючи останню шану Героєві, схиляли голови і ставали
на коліна…
А перед труною з тілом бездиханного Максима
Ігоровича, коли настала мить сказати добрі слова про світлої пам’яті Героя,
виступали секретар Луцької міськради Юлія Вусенко, голова облдержадміністрації Володимир
Гунчик, однополчанин командира взводу Сержант Сергій Гоч, брат полеглого Дмитро
Літушко, Максимова подруга Любов
Казмірчук, яка ніколи не вийде за нього заміж, а також мама – Лариса Миколаївна.
«Мій син
пішов воювати не за гроші, і не за пільги! А заради матері, сестри, рідних,
знайомих, друзів, заради їхнього життя. Якось він розповідав про війну, і я
сказала: «З такими успіхами ви скоро до Москви дійдете!». А він відповів: «Нам
чужого не треба! Нам своє треба обороняти…». Тому звертаюся до місцевої влади,
аби вона передала це центральній владі: зупиніть цю безглузду війну! Слава Україні!».
Володимир Гунчик, який стояв поруч, не міг не почути
ці слова. Тим паче, що в своїй промові сказав: «…Простіть, що… ми всі не
вберегли Максима».
Але хіба «всі» винні в тому, що війна на Сході досі
називається АТО, що торгівлю з окупованими російськими агресорами ОРДО-ОРЛО
вдалося зупинити лише блокуванням силами ветеранів і волонтерів шляхів
залізничного сполучення, і що наша влада ні за столом переговорів, ні на полі
бою не здатна забезпечити переможне закінчення війни? Хоча б для того, аби
живими залишилися побратими Максима Гринчишина, які, за словами сержанта Сергія
Гоча, розповідатимуть своїм дітям про його подвиг і патріотизм!
Сергій ШРАМЧУК.
На фото Петра КРИВОШЕЯ: біля труни рідного сина виступає
мама вбитого кулею російсько-терористичного снайпера Максима Гринчишина –
Лариса Миколаївна.